Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А.,Нагорняка В.А.,розглянувши у відкритому у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2013 року,

У серпні 2012 року позивач звернувся із позовом до суду, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: об'єкт незавершеного будівництва готовністю 90% та площею 290,9кв.м. та земельну ділянку на якій він розміщений, які розташовані по АДРЕСА_1, шляхом визнання за ним права власності на вказані об'єкти нерухомого майна.

Вимоги обґрунтовував тим, що 17 лютого 2012 року між ним та ТОВ "Траєкторія" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ "Траєкторія" передало позивачу всі права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між кредитною спілкою "Володар" та відповідачем 24 жовтня 2007 року.

Позивач зазначав, що 21 лютого 2012 року ТОВ "Траєкторія" надіслало на адресу відповідача повідомлення про зміну кредитора та запропонувало їй погасити заборгованість, що утворилась в результаті невиконання нею своїх боргових зобов'язань. Проте, на вказане повідомлення відповідач жодним чином не відреагувала.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність у неї заборгованості в розмірі 912 826 грн. 57 коп. позивач вважає, що можливо задовольнити його вимоги шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Ірпінського міського суду від 28 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду ОСОБА_7 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в п. 39 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року №5 (v0005740-12) , з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. п. 5.1, 5.1.1 у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та/або зобов'язань за цим договором іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", а саме, іпотекодержатель має право оформити на себе право власності на предмет іпотеки згідно чинного законодавства України в порядку, передбаченому цим договором.

З врахуванням викладених обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання права власності на предмет іпотеки та вірно встановив, що право іпотекодержателя по вказаній справі не було реалізовано ним у встановленому порядку, з огляду на те, що прилюдні торги на яких було придбано спірне нерухоме майно було визнано такими, що не відбулись, а інші докази, які б вказували на задоволення іпотекодержателем своїх вимог за рахунок спірного майна в матеріалах справи відсутні.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7, відхилити

Рішення апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.