Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Макарчука М.А., Нагорняка В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31 липня 2013 року,

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7 082 грн. та 500 грн. в рахунок моральної шкоди.

В решті вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31 липня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині розміру матеріальної шкоди змінено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5902 грн. в рахунок матеріальної шкоди.

В решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Судами встановлено, що 26 жовтня 2012 року належну позивачу на праві власності квартиро залито водою з квартири, яка належить на праві власності відповідачу та знаходиться поверхом вище, внаслідок чого завдана матеріальна шкода.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Так, факт залиття квартири та обсяг пошкоджень квартири позивача підтверджується належними та допустимими доказами у справі, актом від 26 жовтня 2012 року.

Вартість відновлювальних робіт у квартирі позивача підтверджується дефектним актом та зведеним кошторисом вартості ремонтних робіт, складених будівельно-монтажною фірмою "Кипарис" від 29 листопада 2012 року.

Відповідач не спростувала своєї вини у залитті квартири, доказів, які б свідчили про невідповідність матеріальної шкоди розрахунку, які наведені у акті для проведення ремонту квартири, відповідач не навела, хоча такий обов'язок на неї покладено відповідно до вимог ст.ст. 57- 59 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає відхиленню, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 червня 2013 року в його незміненій частині та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31 липня 2013 року залишити без змін.