Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Великомихайлівської державної нотаріальної контори в Одеській області про визнання заповіту укладеним та визнання права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року,

У травні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Великомихайлівської державної нотаріальної контори в Одеській області про визнання заповіту ОСОБА_7 від 18 червня 2006 року укладеним та визнання права власності за заповітом на земельну ділянку НОМЕР_1, масив НОМЕР_2, розташовану на території Таїровської селищної ради Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебуваючи на лікуванні в Міській туберкульозній лікарні № 1 в м. Одесі ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, склав заповіт на ім'я ОСОБА_4, згідно якого, заповів останньому, на випадок своєї смерті, земельну ділянку НОМЕР_1, масив НОМЕР_2, розташовану на території Таїровської селищної ради Одеської області. Зазначений заповіт був підписаний заповідачем та двома свідками, однак не був засвідчений посвідчувальним написом головного лікаря Міської туберкульозної лікарні № 1 в м. Одеса, чим було порушено право позивача як спадкоємця. На підставі викладеного позивач просив визнати заповіт померлого ОСОБА_7 дійсним та визнати за ним право власності на зазначену в заповіті земельну ділянку.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року позов задоволено.

Визнано укладеним згідно діючого законодавства заповіт ОСОБА_7, виданий 18 червня 2006 року в Міській туберкульозній лікарні № 1, розташованої за адресою: м. Одеса, с. Чорноморка, вул. Прибрежна, 17.

Визнано за ОСОБА_4 право власності за заповітом на земельну ділянку площею 1,58 га ( ділянка НОМЕР_1, масив НОМЕР_2, розташовану на території Таїровської селищної ради Одеської області), що належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898323, виданого 18 січня 2006 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року і залишити в силі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 травня 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав не законності та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, правомірно застосував положення ст. ст. 1223, 1247, 1252, 1257 ЦК України, дав належну оцінку всім обставинам у справі і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.