Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 5 березня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2013 року,

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 3 липня 2007 року у розмірі 66 428 грн 60 коп.

Свої вимоги мотивувало тим, що 3 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 97 571 грн 50 коп. до 30 червня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитним коштами. Внаслідок невиконання позичальником умов договору розмір заборгованості станом на 16 серпня 2011 року становить 66 428 грн 60 коп.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 9 грудня 2011 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах".

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 5 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 3 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 97 571 грн 50 коп. до 30 червня 2012 року (далі - Кредитний договір).

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між сторонами укладено договір застави рухомого майна: належного ОСОБА_3 автомобіля "Opel Astra", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Договір застави).

На виконання Кредитного договору та Договору застави 3 липня 2008 року ОСОБА_3 застрахував автомобіль "Opel Astra", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у закритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інгосстрах", що підтверджується Договором страхування наземного транспорту № VIX0AK00047622 (далі - Договір страхування).

28 жовтня 2008 року автомобіль "Opel Astra", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було викрадено невстановленими особами у м. Василькові Київської області.

12 листопада 2008 року по факту незаконного заволодіння вказаним автомобілем слідчим Васильківського МУ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

23 грудня 2008 року закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" перерахувало вигодонабувачу за Договором страхування (ПАТ КБ "ПриватБанк") 17 350 грн 20 коп. страхового відшкодування, 20 квітня 2010 року - 40 483 грн 80 коп, а 28 січня 2013 року - 8 454 грн 50 коп. страхових премій.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що порушення ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором зумовлено непереборною силою, а також виною страхової компанії, яка несвоєчасно сплатила страхове відшкодування вигодонабувачу.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що з урахуванням сплачених страхових платежів та страхових премій на користь вигодонабувача за Договором страхування, ПАТ КБ "ПриватБанк" не довів порушення позичальником умов кредитного договору. Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" є гарантом виконання зобов'язань страховика за Договором страхування, тому саме від нього залежала своєчасність виплати страхової суми.

Із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Встановивши, що після настання страхового випадку страхова компанія виплатила на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" страхове відшкодування за Договором страхування, суди дійшли висновку про припинення зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором. Проте суди не зазначили положення договору чи закону, на підставі якого дійшли такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 2.3.3 Кредитного договору визначено право банку у разі настання страхового випадку, визначеного Договором страхування наземного транспорту, зокрема, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагород, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі.

Крім того, як вбачається із п. 3.3 Кредитного договору кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії за кредитом, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась, направляється на погашення заборгованості за кредитом, далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту.

Не можна погодитись із висновком апеляційного суду про те, що позивач не довів заборгованість відповідача за Кредитним договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав суду докази на підтвердження розміру заборгованості позичальника за Кредитним договором (а.с. 15, 55-60, 98-100, 102).

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд фактичних обставин справи не встановив; не дав оцінки доказам розміру заборгованості за Кредитним договором, не мотивував, чому не бере їх до уваги, та обмежився фразою, що надані ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунки заборгованості не відповідають заявленим позовним вимогам та спростовуються доказами про обставини страхового випадку і страхові відшкодування.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України не дослідив належним чином умови Кредитного договору; не встановив, чи існує залишок боргу за Кредитним договором після перерахування на користь банку страхових платежів, не спростував доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк", що настання страхового випадку, чи неналежне виконання страховою компанією умов Договору страхування не є підставою для звільнення боржника від зобов'язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до цього суду відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 квітня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.