Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М.,Ситнік О.М.,розглянувши заяву представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що фактично прийняла спадщину за заповітом, визнання права власності, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору дарування,

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його таким, що фактично прийняв спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати його власником житлового будинку у порядку спадкування за заповітом, а також визнати видане ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину та договір дарування житлового будинку недійсними.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_8 таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_10 Визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1. Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 січня 2002 року, видане на ім'я ОСОБА_9 та договір дарування житлового будинку від 22 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилено, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2012 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року, подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 4 ст. 276 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2011 року, постановлену за результатами розгляду справи за визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та рішення сільради, про визнання права власності та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2012 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадщину.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Погоджуючись з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову у застосуванні позовної давності, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 19 червня 2013 року керувався тим, що позивач у 2001 році фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР.

Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову у позові, суд касаційної інстанції в ухвалах від 16 вересня 2011 року, від 04 квітня 2012 року та від 18 квітня 2012 року вказував, що відсутні будь-які поважні причини пропуску позивачами строку позовної давності, сторонами у спорах заявлялися клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно із п. 6 Постанови під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки обставини справ не є подібними, а доводи заявника стосуються переоцінки доказів.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року слід відмовити.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що фактично прийняла спадщину за заповітом, визнання права власності, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору дарування, за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.