Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П. О., суддів: Горелкіної Н. А., Завгородньої І. М., Іваненко Ю. Г., Остапчука Д. О., розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу,

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Кліринговий дім" (далі - ПАТ "Банк "Кліринговий дім") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 08 серпня 2011 року.

Посилалось на те, що вказана квартира є предметом іпотеки за іпотечним договором № 2651 від 15 травня 2008 року, укладеним між ПАТ "Банк "Кліринговий дім" та ОСОБА_4 у забезпечення виконання останнім зобов'язань за кредитним договором № 0040210/43-2008 від 15 травня 2008 року. Однак незважаючи на заборону відчуження даної квартири, 08 серпня 2011 року ОСОБА_4 без відома і згоди іпотекодержателя, на порушення умов договору іпотеки і положень ст. 12 Закону України "Про іпотеку", передав квартиру ОСОБА_3, чим порушив майнові права банку як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог кредитора за рахунок заставленого майна.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року, в задоволенні позову ПАТ "Банк "Кліринговий дім" відмовлено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 серпня 2011 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 1465.

У липні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року у справі № 6-12192св12 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. 215 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року у справі № 6-45699св12, від 13 березня 2013 року у справі № 6-43388св12, від 22 травня 2013 року у справі № 6-1724св13 та постанову Вищого господарського суду України від 13 березня 2013 року у справі № 5020-791/2012.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалюючи рішення 03 квітня 2013 року у справі № 6-45699св12 про відмову в позові про визнання дійсним договору інвестування житлового будівництва квартири, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами за оспорюваним договором регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , оскільки ст. 4 цього Закону у редакції від 25 березня 2005 року, що була чинною на момент укладення інвестиційного договору від 06 січня 2006 року, не передбачала обмежень інвестиційної діяльності щодо об'єктів житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб. Тому позов із підстав, заявлених позивачем, задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення 13 березня 2013 року у справі № 6-43388св12, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією апеляційного суду про відмову в позові про визнання недійсною угоди про надання учасникам ТОВ "Авто Просто" послуг, спрямованих на придбання автомобіля, оскільки оспорюваний договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 26 209 грн 11 коп. коштів, сплачених останнім за оспорюванню угодою, суд касаційної інстанції виходив із того, що вказані кошти не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Ухвалюючи рішення 22 травня 2013 року у справі № 6-1724св13 про відмову в позові про визнання договору купівлі-продажу недійсним, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що на момент вчинення оспорюваного правочину заборони на відчуження квартири не існувало, оскільки ухвала суду першої інстанції, якою було накладено арешт, була скасована. При укладенні та нотаріальному посвідчені спірного правочину нотаріусом не було виявлено жодних обтяжень нерухомого майна. За таких обставин, немає правових підстав для визнання правочину недійсним відповідно до положень ст. 215 ЦК України.

Ухвалюючи постанову 13 березня 2013 року у справі № 5020-791/2012, Вищий господарський суд України погодився з позицією суду першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові про визнання недійсним договору про внесення змін в договір оренди комунального майна з тих підстав, що оспорюваний правочин є нікчемним в силу ст. 220 ЦК України.

У той же час, ухвалюючи рішення 04 липня 2012 року у справі № 6-12192св12 про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив із того, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Крім того, в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року у справі № 6-12192св12, яке просить переглянути заявник, ст. 215 ЦК України, на яку він посилається як на норму матеріального права, яка неоднаково була застосована судами касаційної інстанції у побідних правовідносинах, не застосовувалась.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у заяві ОСОБА_3 доводи не вказують на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яке потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.