Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2013 року,-

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути на свою користь із ОСОБА_5 156 000 грн. як набуті без достатньої правової підстави, крім того, 5 975 грн. - трьох процентів річних, інфляційну суму - 4 128 грн., проценти за безпідставне збереження грошей - 15 295 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами була досягнута попередня усна домовленість про укладення в майбутньому договору будівельного підряду щодо виконання ремонтних робіт його квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження своїх майбутніх зобов'язань ОСОБА_5 було передано аванс на виконання робіт у розмірі 71 000 грн., що еквівалентно 9 000 доларів США та 85 000 грн. на придбання будівельних матеріалів, а всього 156 000 грн., що підтверджується власноруч складеною та підписаною розпискою відповідача від 30 червня 2010 року, проте договору будівельного підряду не було укладено, відповідачем не виконано ремонт та не придбано будівельних матеріалів.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти, збережені без достатньої правової підстави, в сумі 156 000 грн., проценти за безпідставне збереження грошей в сумі 15 295 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2013 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року скасовано в частині стягненення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 156 000 грн., збережених без достатньої правової підстави, та 15 295 грн. процентів за безпідставне збереження грошей.

Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, представник ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого суду 28 лютого 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав та доведеності позовних вимог і дійшов висновку про те, що з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 грошові кошти, безпідставно набуті відповідачем, та проценти, нараховані за користування цими коштами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційної суми, однак не погодився з висновком суду щодо набуття відповідачем грошей та їх збереження без достатньої правової підстави та застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють договір позики.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

За змістом положень статті 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.

Тому, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Крім того, правильним є висновок апеляційного суду про помилковість застосування місцевим судом до даних спірних правовідносин норм ЦК України (435-15) , що регулюють договір позики.

Суд дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував закон, що регулює спірні відносини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, ухвалив правильне рішення з дотримання норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити, рішення апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.