Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О., Фаловської І.М., Юровської Г.В., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міста" про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_21 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року,

У липні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом, який у подальшому уточнили і просили визнати за ними право власності на квартири та нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, без додаткового акту вводу в експлуатацію.

Позивачі посилалися на те, що між ними та відповідачем були укладені договори про інвестування житлового будівництва квартир та нежитлових приміщень багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1. Вони виконали свої зобов'язання за договорами у повному обсязі, однак відповідач ухиляється від їх виконання. Зокрема, договорами було передбачено, що відповідач зобов'язується після завершення будівництва ввести житловий будинок в експлуатацію та передати їм усі необхідні документи для отримання в КП ДМБТІ свідоцтва про право власності. На даний момент, вони не мають можливості оформити право власності на квартири та нежитлові приміщення, оскільки відповідач не надає необхідні документи. Дії відповідача перешкоджають їм у реєстрації права власності на їх квартири та нежитлові приміщення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на нежитлове приміщення № 63 у житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-9 загальною площею167,8 кв.м, літ. а 10, а 14 - приямки, літ. а - вхід в цокольний поверх по АДРЕСА_1 без додаткового акту вводу в експлуатацію;

Визнано за ОСОБА_7 право власності на нежитлове приміщення № 62 у житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-7 загальною площею 178,3 кв.м, літ. а12 - вхід в цокольний поверх по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_17 право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення № 65 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-15 загальною площею 211,6 кв.м, літ. а2, а3 - ганки по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_17 право спільної сумісної власності на квартиру № 1 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м., житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-13 загальною площею 118,5 кв.м (житловою 78,8 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру № 20 у житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-6 загальною площею 85,2 кв.м (житловою 37,2 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру № 18 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-6 загальною площею 129,6 кв.м (житловою 44,9 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на квартиру № 17 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-6 загальною площею 84,8 кв.м (житловою 34,8 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на нежитлове приміщення № 67 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-7 загальною площею 74,9 кв.м, літ. а10 - ганок по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_20 право власності на квартиру № 26 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-11 загальною площею 116,8 кв.м (житловою 58,9 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_12 право власності на квартиру № 16 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-6 загальною площею 129,6 кв.м (житловою 96,2 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_13 право власності на квартиру № 13 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-9 загальною площею 121,8 кв.м (житловою 57,0 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_14 право власності на квартиру № 12 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-10 загальною площею 128,1 кв.м (житловою 34,8 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_15 право власності на квартиру № 11 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-5 загальною площею 92,9 кв.м (житловою 19,3 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_16 право власності на квартиру № 6 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-9 загальною площею 128,5 кв.м (житловою 83,4 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_18 право власності на нежитлове приміщення № 3 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-12 загальною площею 128,7 кв.м по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Визнано за ОСОБА_19 право власності на квартиру № 2 в житловому комплексі літ. А-8,9 (загальною площею 10869,6 кв.м, житловою 4225,4 кв.м) поз. 1-7 загальною площею 89,0 кв.м (житловою 48,7 кв.м) по АДРЕСА_1 без додаткового акту введення в експлуатацію.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2012 року вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_21 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення не відповідають цим вимогам у повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачами, з однієї сторони, та відповідачем, з іншої, укладені договори інвестування житлового будівництва - будинку АДРЕСА_1.

Пунктами 1.1, 3.1.1, 3.1.2 відповідних договорів передбачено, що позивачі, як інвестори, приймають участь у фінансуванні будівництва житла з метою отримання у власність квартир та нежитлових приміщень у зазначеному будинку шляхом інвестування грошових коштів у будівництво, а саме кожен з них сплачує обумовлену у п. 2.1 договору вартість об'єкту інвестування.

Встановлено, що позивачі виконали свої договірні зобов'язання у повному обсязі.

Разом з цим умовами договорів було передбачено, що відповідач зобов'язується виконати будівництво житлового комплексу з дотриманням вимог проектної документації, будівельних норм України, ввести його в експлуатацію і протягом 90 днів після цього - передати інвесторам об'єкт інвестування за актом приймання-передачі, а також передати необхідні документи для отримання в КП ДМБТІ свідоцтва про право власності.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, а саме не надав позивачам документів (державного акта про прийняття в експлуатацію будинку та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про його затвердження та іншу документацію). Такі дії відповідача перешкоджають позивачам у реєстрації права власності на їх квартири та нежитлові приміщення.

Встановивши такі обставини у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність й обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_21 у своїй апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 170-177) посилався на те, що рішенням суду першої інстанції порушені його права, оскільки йому на праві приватної власності належали два будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, які були знесені внаслідок будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, але право власності на які, у встановленому законом порядку на цей час не припинено і відомості з реєстру права власності не виключені. Крім того, йому на праві власності належали дві земельні ділянки площею 0,0896 га по АДРЕСА_3 та площею 0,0931 га по АДРЕСА_4.

26 січня 2005 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр міста" (далі - ТОВ "Центр міста") був укладений нотаріально посвідчений договір про надання земельних ділянок в користування під забудову (встановлення суперфіцією). Відповідно до умов договору він передав, а ТОВ "Центр міста" прийняв у безстрокове платне володіння та користування вищевказані земельні ділянки. Земельні ділянки були передані в володіння та користування з метою будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2004 року № 50/18 "Про погодження місць розташування об'єктів цивільного призначення у місці". У вигляді плати за користування земельними ділянками ТОВ "Центр міста" зобов'язаний був передати йому, ОСОБА_21, частину житлового комплексу, для будівництва якого надаються земельні ділянки, загальною площею 300 кв. м на третьому поверсі (пункт 3.1 договору суперфіцію).

Заявник, вважав, що оскаржуваним рішенням порушені його права, як власника земельних ділянок, на яких розташований новозведений житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями.

Однак, апеляційний суд, визнав необґрунтованими доводи скаржника ОСОБА_21 щодо порушення його прав рішенням суду першої інстанції.

Проте такі висновки судів свідчать про неповне з'ясування всіх обставин у справі.

Так, згідно із ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності.

Отже, до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, перевіряючи законність й обґрунтованість рішення місцевого суду, такі порушення залишив поза увагою.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки обставини, які підлягають з'ясуванню з урахуванням предмета доказування, не встановлені.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_21 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.