Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Савченко В.О., Умнової О.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Свердловська в інтересах ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловськ Луганської області про визнання права на отримання страхових виплат та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2013 року,

У січні 2013 року прокурор м. Свердловська Луганської області, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. СвердловськуЛуганської області (далі - Фонд) у якому просив визнати дійсним акт про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом форми Н-1 №22 від 26 листопада 1981 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, визнати за ОСОБА_1 право на отримання страхових виплат від Фонду у зв'язку з отриманням травми на виробництві згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , а також зобов'язати Фонд надати ОСОБА_1 направлення на Медико-соціальну експертну комісію для встановлення відсотку втрати працездатності та нарахувати страхові виплати.

В обґрунтування позову посилався на те, що 26 листопада 1981 року при виконанні трудових обов'язків прохідника - стволовика ОСОБА_1, по причині відсутності спеціальних пристосувань з видалення захватів кабелю отримав травму пальця на лівій руці, про що комісією орендного підприємства "Шахтопрохідницьке управління № 10" складено акт форми Н-1 №22, яка була затверджена та діяла на час настання нещасного випадку.

ОСОБА_1 надав Фонду зазначений акт, однак він не врахований Фондом у зв'язку з невідповідністю вимогам "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року.

На підставі ухвали господарського суду Луганської області від 18 липня 2006 року орендне підприємства "Шахтопрохідницьке управління № 10" ліквідовано, тому неможливо привести акт форми Н-1 №22 від 26 листопада 1981 року у відповідність до діючого законодавства та провести повторне розслідування нещасного випадку.

Зазначав, що на час настання страхового випадку ОСОБА_1 виконав усі вимоги щодо його оформлення, а його дійсність підтверджена скріпленою печаткою підприємства.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано дійсним акт форми Н-1 №22 від 26 листопада 1981 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання страхових виплат від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловськ Луганської області у зв'язку з отриманням травми на виробництві згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловськ Луганської області направити позивача на обстеження на Медико-соціальну експертну комісію для встановлення відсотку втрати працездатності та нарахувати страхові виплати.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та увалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що надана ксерокопія акту форми Н-1 №22 від 26 листопада 1981 року не засвідчена в установленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 1981 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується актом форми Н-1 №22 (а.с.5).

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 18 липня 2006 року орендне підприємства "Шахтопрохідницьке управління № 10" ліквідовано (а.с.7).

За змістом статей 21, 28, 34" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково посилався на п.26 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві " (1112-2004-п)

У порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент нещасного випадку, який стався з позивачем у 1981 році, зазначена постанова не діяла, а була чинною постанова Президії Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 20 травня 1966 року "Про затвердження положення та облік нещасних випадків на виробництві" та не зазначив, із яких правових підстав копія акту не може бути прийнята до уваги та не може бути визнано доказом у справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав оцінку наданим сторонами доказам, в тому числі копії акту про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом, та дійшов до правильного висновку про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив із того, що, у зв'язку з ліквідацією підприємства, на якому стався нещасний випадок із позивачем, не можливо привести акт форми Н-1 №22 від 26 листопада 1981 року у відповідність з вимогами діючого законодавства та провести повторне розслідування нещасного випадку на виробництві.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволення позову, апеляційний суд, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України, невірно застосував норми матеріального права, переоцінив в справі надані докази, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційна скарга ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2013 року скасувати, рішення Свердловського міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.