Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Савченко В.О., Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року,

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі ПАТ "Банк "Київська Русь") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 31 січня 2012 року у результаті технічного збою в програмі банкомата, ОСОБА_4 замість 1 тис. грн., яку намагався зняти з зарплатно-карткового рахунка, отримав 4 тис. грн., тобто безпідставно отримав 3 тис. грн. Банк звернувся до нього з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, проте він на вимогу не відреагував, грошові кошти не повернув. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 3 тис. грн. безпідставно набутих грошових коштів та 148 грн. 42 коп. відсотків за користування цими коштами.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ "Банк Київська Русь" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Київська Русь" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів факту безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 3 тис. грн.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 18 вересня 2009 року ПАТ "Банк "Київська Русь" уклало з ОСОБА_4 договір на відкриття зарплатно-карткового рахунку.

Пред'являючи позов, банк посилався на те, що скориставшись карткою, відповідач, через збій програмного забезпечення банкомата, безпідставно отримав з цього банкомата 3 тис. грн. замість 1 тис. грн. При цьому умислу на одержання указаних грошових коштів не мав, проте у добровільному порядку їх не повернув.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України суди не дали належної правової оцінки акту розслідування надлишкового отримання грошових коштів у банкоматі, розташованому по вул. Чорновола, 49 у м. Івано-Франківську, складеному та підписаному працівниками позивача та акціонерного товариства "Укркарт", яке є незалежною організацією, процесинговим центром, що обслуговує більше 35 % українських банків. В акті, зокрема, йдеться про те, що відповідач, скориставшись своєю карткою, здійснив запит у банкоматі на отримання готівки у розмірі 1 тис. грн. При цьому в акті зазначено, що даних, які зберігаються у базі даних банкомата при видачі готівки достатньо для визначення запитуваної суми, виданої банкоматом суми, надлишково отриманих клієнтом суми та ідентифікації кожного клієнта, який отримав надлишкові кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, суди не дали оцінки усім доказами в сукупності, належним чином не спростували наданих позивачем доказів, у результаті чого дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову банку.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь" задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.