Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Мороза В.Ф.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ТОВ "УМПП-Центр" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 2а/0370/3807/12 за позовом ТОВ "УМПП-Центр" до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання рішення протиправним та скасування вимоги, -

У листопаді 2012 року ТОВ "УМПП-Центр" звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, в якому просило визнати нечинним рішення щодо проведення перерозподілу (зарахування) переплати по страховим внескам та скасування вимоги про сплату боргу від 02 липня 2012 року № Ю-723У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача щодо проведення перерозподілу (зарахування) переплати ТОВ "УМПП-Центр" по страховим внескам та вимога УПФ у м. Луцьку про сплату боргу від 02 липня 2012 року № Ю-723У є протиправними, оскільки прийняті на підставі норм законодавства, які втратили чинність, а вимога про сплату боргу не відповідає за формою вимогам Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Крім того, позивач вважав, що рішення відповідача від 24 квітня 2007 року № 302, яке стало підставою для проведення перерозподілу (зарахування) переплати, прийнято з посиланням на неіснуючі норми законодавства, а також за відсутності вини, протиправної поведінки та шкідливого результату протиправної поведінки позивача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На постанову Волинського окружного адміністративного суду 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року надійшла касаційна скарга ТОВ "УМПП-Центр", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2007 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на підставі матеріалів документальної перевірки № 0080 від 20 квітня 2007 року, винесено рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 302, яким до ТОВ "УМПП-Центр" застосовано фінансові санкції розміром 41394,86 грн.

Відповідачем 02.07.2012 року складено повідомлення № 6, яким повідомлено позивача про перерозподіл (зарахування) переплати по страховим внескам в розмірі - 23107,61 грн. в рахунок погашення заборгованості по штрафним санкціям та про залишок суми боргу станом на 01.07.2012 р. який становить - 18287,25 грн. Також відповідачем 02.07.2012 року винесено вимогу позивачу про сплату боргу № Ю-723 У, в якій вказано про необхідність сплатити недоїмку із страхових внесків (збору), фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі - 18287,25 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що заборгованість позивача перед пенсійним органом зі сплати штрафних санкцій нарахованих рішенням відповідача від 24.04.2007 р. № 302 може бути стягнута після 1 січня 2011 року, оскільки зазначена заборгованість виникла у позивача у зв'язку із донарахуванням відповідачем своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, а згідно положень п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чинної на час виникнення спірних правовідносин, за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення відповідача від 24 квітня 2007 року № 302 про накладення на позивача штрафних санкцій винесено правомірно та орган пенсійного фонду вправі був застосувати в передбаченому законом розмірі штрафні санкції за несвоєчасне обчислення та сплату позивачем страхових внесків, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року № 2131/9/9104 у справі № 02/70-5А скасовано постанову господарського суду Волинської області від 18 грудня 2008 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ТОВ "УМПП-Центр" до УПФ України у м. Луцьку про визнання нечинним рішення відповідача від 24 квітня 2007 року № 302.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач вправі зараховувати суми сплачених позивачем страхових внесків в рахунок сплати фінансових санкцій на підставі п. 7 розділу 7 "Прикінцевих та перехідних положень", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) № 2464-IV та ч. 5 та 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, чинної на час винесення відповідачем рішення від 24 квітня 2007 року № 302 про нарахування штрафних санкцій позивачу, за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З 01 січня 2011 року з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (2464-17) положення п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV втратили чинність відповідно до п.п. 12 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону № 2464-VI (2464-17) ).

Водночас, за приписами абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (2464-17) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Також, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у відповідача на підставі абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (2464-17) були правові підстави для стягнення з позивача після 1 січня 2011 року заборгованості, встановленої рішенням від 24 квітня 2007 року № 302.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У матеріалах адміністративної справи міститься копія постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року № 2131/9/9104 у справі № 02/70-5А, якою відмовлено в задоволенні позову ТОВ "УМПП-Центр" до УПФ України у м. Луцьку про визнання нечинним рішення відповідача від 24 квітня 2007 року № 302 (а.с.31-32). Таким чином, рішення відповідача, яке стало підставою для проведення перерозподілу (зарахування) переплати ТОВ "УМПП-Центр" по страховим внескам та надсилання вимоги УПФ у м. Луцьку позивачу про сплату боргу від 02 липня 2012 року № Ю-723У прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених чинним на час прийняття такого рішення законодавством.

Оскільки за приписами абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (2464-17) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що стягнення заборгованості позивача має здійснюватись згідно законодавства, чинного на час винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 24 квітня 2007 року № 302.

Відповідно до положень ч. 14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в редакції від 12.04.2007 року, чинній на час прийняття рішення відповідачем про застосування штрафних санкцій, суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

За приписами ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в редакції від 12.04.2007 року, чинній на час прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Відповідно до п. 10.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21 (z0064-04) , в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 18 січня 2007 року № 2-2 (z0071-07) ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно положень п. 8.2. вказаної Інструкції в редакції від 18 січня 2007 року № 2-2 (z0071-07) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що рішення відповідача щодо проведення перерозподілу (зарахування) переплати ТОВ "УМПП-Центр" по страховим внескам та вимога УПФ у м. Луцьку про сплату боргу від 02 липня 2012 року № Ю-723У прийняті відповідачем на підставі та в межах повноважень, визначених абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (2464-17) та ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV в редакції від 12.04.2007 року, чинній на час прийняття рішення відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ТОВ "УМПП-Центр" відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.