Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скіф", про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що відповідно до ордеру на житлове приміщення № 04229 йому, у складі сім'ї з чотирьох осіб була надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1. Повністю пай за квартиру був сплачений у 1994 році та її вартість, згідно з довідкою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Скіф" (далі - ОСББ "Скіф") склала 4501 грн. 97 коп.

23 жовтня 1996 року шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний. Вважав, що вказана квартира належить їм у рівних частинах, оскільки була придбана в період шлюбу, позивач постійно сплачує комунальні послуги та у спірній квартирі до теперішнього часу знаходяться його особисті речі, а відповідачка порушує його права, перешкоджаючи в користуванні квартирою.

Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вказаної квартири

Заочним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 18 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 23 жовтня 1996 року (а.с. 9, т. 1). Згідно з ордером на житлове приміщення № 04229 ОСОБА_1 та членам його сім'ї у складі чотирьох осіб надана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5, т. 1).

ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та за вказаною адресою проживають: ОСОБА_2 та її діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6, т. 1).

Згідно з договором № 7 Луганський домобудівельний комбінат за рахунок своїх коштів сплатив за свого робітника ОСОБА_1 50 % вартості квартири у житловому кооперативі(а.с. 12, т. 1). Оплата позивачем комунальних послуг за квартиру що підтверджується копіями квитанцій та членськими внесками в ОСББ "Скіф" (а.с. 172-178, т. 1).

Суди обґрунтовано задовольнили позов відповідно до вимог статей 22, 28, 29 КпШтС, ст. 153 ЦК Української РСР від 1963 року.

Доводи відповідача про наявність рішення третейського суду про право власності відповідачів на спірну квартиру спростовується ухвалою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 13 листопада 2006 року, якою відмовлено ОСОБА_4 у видачі виконавчого листа за рішенням третейського суду при асоціації "Лойер-Консалтінг-групп" від 14 березня 2006 року (а.с 109, т. 1). ОСОБА_1 не укладав третейської угоди і не був учасником розгляду справи у третейському суді.

Розписка ОСОБА_1 від 22 квітня 1998 року про отримання від ОСОБА_2 у борг шести тисяч грн. судами досліджено і правильно зроблено висновок, що вона підтверджує наявність грошового зобов'язання між сторонами, а не свідчить про відчуження ОСОБА_1 частини спірної квартири на користь ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 18 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.