Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року у справі № 461/15687/14/14а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про скасування рішення та розпорядження, -

У грудні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив:

- визнати незаконною та нечинною ухвалу Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові";

- визнати незаконним та нечинним розпорядження Сихівської районної адміністрації від 12.08.2014 року № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1";

- зобов'язати Львівську міську раду надати офіційний текст ухвали № 3190 від 20.03.2014 року;

- зобов'язати Львівську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження у адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвала Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" та розпорядження Сихівської районної адміністрації від 12.08.2014 року № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1" є незаконними та нечинними.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та нечинним розпорядження Сихівської районної адміністрації від 12.08.2014 року № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1".

На постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року надійшла касаційна скарга Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2014 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові".

Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, 12.08.2014 року враховуючи та керуючись ухвалою Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 прийняла розпорядження № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1", яким було зобов'язано ФОП - ОСОБА_4 до 12.09.2014 року демонтувати тимчасову споруду.

На погоджуючись із таким рішення відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною та нечинною ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідний регуляторний акт Львівської міської ради скасовано відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/6520/14.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання незаконним та нечинним розпорядження Сихівської районної адміністрації від 12.08.2014 року № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1" суди першої та апеляційної виходили з того, що розпорядження відповідача прийнято відповідно до регуляторного акта Львівської міської ради (ухвали № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" від 20.03.2014 року), яку адміністративним судом визнано протиправною та скасовано.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ухвалу Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" скасовано відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/6520/14, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання такої ухвали незаконною та нечинною. Проте судами попередніх інстанцій фактично не було досліджено оскаржуване рішення Львівської міської ради. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах адміністративної справи не міститься ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові".

Без такого дослідження неможливо надати оцінку правомірності ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190.

Вирішуючи питання про законність або незаконність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, судам належало зробити висновки на відповідність цього рішення приписам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

При цьому, як вбачається з матеріалів адміністративної справи № 813/6520/14, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі № 813/6520/14 визнано протиправною ухвалу Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові" в частині ухвалення п.1.1, 1.2, 2, 4, 5 ухвали, а також додатків до ухвали № 1, №№ 2-15 як таку, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 1, 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , п.п 2.1-2.3 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 (z1330-11) .

Таким чином, у адміністративній справі № 813/6520/14 ухвалу Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 скасовано лише частково (п.1.1, 1.2, 2, 4, 5 ухвали, а також додатків до ухвали № 1, № № 2-15).

З огляду на наведене також передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що скасування ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 тягне за собою скасування розпорядження Сихівської районної адміністрації від 12.08.2014 року № 305 "Про демонтаж тимчасової споруди, встановленої за адресою: АДРЕСА_1". Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено, на підстави яких пунктів ухвали Львівської міської ради від 20.03.2014 року № 3190 прийнято розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.08.2014 року № 305.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.2 ст. 227 КАС України).

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 461/15687/14/14а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.