Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресс-Маріуполь", приватний нотаріус ОСОБА_2 про визнання таким, що припинив свою дію договір іпотеки, виключення з Єдиного реєстру заборон і обтяжень об'єктів нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року, -

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати договір іпотеки від 23 червня 2008 року №012/07-155/152/4 таким, що припинив свою дію та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження: чотирьохкімнатної квартири загальною площею 101,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1; двоповерхового будинку загальною площею 357,7 кв.м, житловою площею 128,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; нежитлової будівлі загальною площею 192 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Позов мотивований тим, що 23 червня 2008 року між ТОВ "Прогрес Маріуполь" та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") був укладений кредитний договір, для забезпечення зобов'язань по якому між банком та позивачем був укладений договір іпотеки. Згідно умов договору іпотеки остання передала в іпотеку банку зазначене вище майно. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року з ТОВ "Прогрес Маріуполь" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість по кредитному договору. ОСОБА_1 не була залучена до участі у розгляді справи господарським судом. Строк дії кредитного договору закінчився 18 червня 2009 року і за цей час банк не звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач посилалась на те, що за своєю правовою природою договір іпотеки є змішаним договором, оскільки містить як елементи поруки так і елементи застави, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України. Вона є майновим поручителем в розумінні ст.ст. 583, 553, 559 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку". Посилаючись на ч.4 ст. 559 ЦК України та на те, що банк в строк визначений законом не звернувся до неї з вимогами, як до поручителя, вважає укладений договір іпотеки припиненим.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано таким, що припинив свою дію договір іпотеки №012/07-155/152/4 від 23 червня 2008 року. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 101,8 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будинок двоповерховий загальною площею 357,7 кв.м, житловою площею 128,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2, нежитлову будівлю загальною площею 192 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0930 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0999 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року апеляційна скарга ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволена. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що спірний договір іпотеки є змішаним і таким, що містить елементи застави і поруки. Позивач за договором іпотеки виступила у якості майнового поручителя для забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Прогрес-Маріуполь" по кредитному договору. Банк, на час звернення до Господарського суду Донецької області за позовом до ТОВ "Прогрес Маріуполь", не залучив у якості третьої особи ОСОБА_1 і не скористався своїм правом передбаченим законодавством та п.6.2 договору іпотеки. З моменту ухвалення рішення господарського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року та винесення відповідного наказу господарського суду банк не отримав від ТОВ "Прогрес Маріуполь" повернення сум за вказаним рішенням, але і не скористався своїм правом, передбаченим ст. 559 ЦК України, не пред'явив позов до ОСОБА_1 До того ж строк виконання зобов'язання закінчився 18 червня 2009 року. Вказані обставини є підставою для визнання договору іпотеки припиненим.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками місцевого суду та, скасовуючи судове рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що термін дії угоди визначався сторонами до 22 червня 2011 року, і банк 5 січня 2010 року направляв ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушення, отримання якого позивач не заперечувала, в липні 2011 року звертався до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в серпні 2011 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з зустрічною позовною заявою про звернення стягнення на предметі іпотеки, у зв'язку із чим, підстав для визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію не вбачається. Оскільки укладений договір іпотеки не припинив свою дію, правові підстави для виключення переданого ОСОБА_1 в іпотеку майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Місцевий суд дійшов помилкового висновку, що укладеним між банком та ОСОБА_1 договором іпотеки від 23 червня 2008 року забезпечувалось виконання зобов'язань боржника ТОВ "Прогрес Маріуполь" по кредитному договору від 23 червня 2008 року, оскільки зазначений кредитний договір був укладений в рамках укладеної сторонами генеральної угоди №012/07-155/152 від 23 червня 2008 року і є невід'ємною частиною угоди, саме зобов'язання по якій і забезпечувалось вказаним договором іпотеки.

Апеляційний суд дав належну оцінку зазначеним обставинам та правильно виходив з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553- 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

При встановлені фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.