Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, як законного представника неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 січня 2013 року, -

У травні 2013 року позивач ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути за рахунок часток у спадщині з неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №Л 01-/35 від 17 серпня 2006 року по 56 920,05 грн. з кожного.

Позов мотивований тим, що 17 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_4, матір'ю неповнолітніх, був укладений договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику на умовах договору кредит в сумі 150 000 грн., а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку і в строки встановлені в договорі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 трагічно загинула. Зобов'язання за вищевказаним кредитним договором нею повністю не виконані. Спадкоємцями майна померлої є її неповнолітні діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, законного представника неповнолітнього боржника ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №Л01-/35 від 17 серпня 2006 року в сумі 44 956,19 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, законного представника неповнолітнього боржника ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №Л01-/35 від 17 серпня 2006 року в сумі 44 956,19 грн.. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30 січня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення місцевого суду змінено. Викладено другий та третій абзац його резолютивної частини у новій редакції. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №Л01-/35 від 17 серпня 2006 року в сумі 44 956,19 грн. за рахунок вартості отриманого ним у спадок страхового відшкодування в сумі 43500 грн. та грошових заощаджень на суму 1456,19 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №Л01-/35 від 17 серпня 2006 року в сумі 44 956,19 грн. за рахунок вартості отриманого ним у спадок страхового відшкодування в сумі 43500 грн. та грошових заощаджень на суму 1456,19 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_1, як законний представник неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, не погоджуючись з даним рішенням апеляційного суду подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що факт наявності заборгованості у померлого спадкодавця ОСОБА_4 перед позивачем за кредитним договором від 17 серпня 2006 року є встановленим, тому, враховуючи вимоги ст. 1282 ЦК України, відповідачі - діти померлої, як спадкоємці повинні відповідати за борг матері в межах вартості спадкового майна.

Апеляційний суд в цілому погодився з такими висновками місцевого суду, разом з тим, змінюючи судове рішення виходив з того, що суд помилково не зазначив у резолютивній частині рішення про те, що стягнення суми заборгованості на користь банку необхідно провести лише у межах вартості отриманого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкового майна, яке зокрема складається із страхового відшкодування та грошових заощаджень.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що страхове відшкодування, стягнуте судом на користь банку, в розумінні ст. 1229 ЦК України, не входить до складу спадщини після смерті померлої ОСОБА_4 Право на отримання страхової суми не належало страхувальнику за його життя і не входило до складу його майна, тому діти померлої не є спадкоємцями виплачених сум страхового відшкодування, а є лише вигодонабувачами, у зв'язку із чим, звернення стягнення на ці кошти в рахунок кредитної заборгованості ОСОБА_3 є незаконним.

Колегія суддів не приймає вказані доводи до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному трактуванні норм ст. 1229 ЦК України.

Статтею 1229 ЦК України передбачено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування визначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Тобто, за загальним правилом, одержувачем страхової суми виступає сам страхувальник. Разом з тим, закон надає йому можливість обумовити у договір страхування з настанням страхового випадку її виплату іншим особам - вигдонабувачам. Отже, правило про включення прав на одержання страхових виплат до складу спадщини не поширюється на правовідносини добровільного страхування життя на користь третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 трагічно загинула, знаходячись в автобусі, у зв'язку із зіткненням останнього з важким вантажним автомобілем.

Страхове відшкодування у розмірі 87 000 грн. було виплачено ПАТ СК "Гарантія" у зв'язку з настанням страхового випадку, на підставі договору (агентської угоди) від 1 червня 2006 року, укладеної між ВАТ СК "Гарантія" та ВАТ "Чернігівське ОПАС 17499", яке фактично є перевізником. Вказаним договором визначений порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів на приміських, міжміських, міжобласних, міжнародних автобусних маршрутах, маршрутках, маршрутних таксі при виконанні перевезень пасажирів. Ним не визначено третіх осіб, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як вигодонабувачів на користь яких має бути виплачено страхове відшкодування у разі смерті страхувальника.

Договір добровільного страхування життя ОСОБА_4 на користь третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутній.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сума страхового відшкодування виплачена ПАТ СК "Гарантія" входить до складу спадкового майна на загальних підставах.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі об'єктивної оцінки зібраних у справі доказів, як кожного окремо, так і у їх сукупності, та узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції дав належну оцінку фактичним обставинам справи, правам та обов'язкам сторін, з урахуванням правовідносин, що між ними виникли. Належним чином перевірив висновки місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Належним чином перевірив доводи апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.