Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 грудня 2012 року, -

У грудні 2012 року позивач ПАТ "Банк Кіпру" звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 750 136,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25 листопада 2011 року становить 5 993 382,78 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 32,9325 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку площею 22,4156 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку площею 3,5228 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Позов мотивований тим, що 6 серпня 2007 року між АБ "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кіпру" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №002-111/2007 із додатком №1, відповідно до якого позивач відкрив ОСОБА_5 кредитну лінію в сумі 600 000 доларів США строком з 6 серпня 2007 року по 4 серпня 2017 року зі сплатою за користування кредитом 13% річних. Додатковою угодою №3 від 27 квітня 2009 року процентну ставку за користування кредитом відповідно до кредитного договору збільшено до 13,5% річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 вказаного зобов'язання, між ПАТ "Банк Кіпру" і відповідачами 6 серпня 2007 року був укладений іпотечний договір №3792, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_10 Відповідно до умов іпотечного договору відповідачами передано в іпотеку земельні ділянки площею 32,9325 га; 22,4156 га; 3,5228 га. Умови договору позивачем виконані у повному обсязі. Відповідач своїх зобов'язань не виконує, відсотки за користування кредитом не сплачує, кредит не погашає, про що неодноразово попереджався кредитором повідомленнями про наявність простроченої заборгованості по кредиту, яка складає: заборгованість за кредитом - 434 252 доларів США, заборгованість за простроченим кредитом - 99 248 доларів США; заборгованість по процентам - 6532,50 доларів США; заборгованість по простроченим процентам - 186 703,95 доларів США та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 186 976,56 грн., всього заборгованість становить - 750 138,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25 листопада 2011 року становить 5 993 382,78 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 грудня 2012 року, даний позов задоволено. Звернуто стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 6 серпня 2007 року в сумі 750 138,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25 листопада 2011 року становить 5 993 382,78 грн., на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 32,9325 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку площею 22,4156 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку площею 3,5228 га, що розташована на території Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Реалізацію вказаного майна вирішено провести шляхом продажу на публічних торгах із встановленням початкової ціни нерухомості відповідно до ціни вказаної в Іпотечному договорі від 6 серпня 2007 року, а саме 17 362 203 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Представник ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що позивач неодноразово звертався з листами до відповідача з вимогою усунути порушення умов кредитного договору, які усунуті не були, вжиті позивачем заходи щодо реструктуризації кредиту також не призвели до позитивного результату. Відповідачі повідомлялися про невиконання ОСОБА_5 основного зобов'язання за кредитним договором та попереджались про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень умов кредитного договору. Враховуючи наведене, на підставі ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 11, 33 Закону України "Про іпотеку" суд задовольнив позов та звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Зазначене положення Закону є оціночним, у зв'язку з цим підлягає детальному мотивуванню і суд має дійти висновку, чи підпадає спірна ситуація, яку він розглядає, під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини. У цьому випадку має бути врахована і співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вказаної норми не врахували, не дали мотивування усім доводам сторін у справі, належним чином не перевірили розрахунки заборгованості за кредитним договором, з чого вона складається та за який саме період виникла. Відсутні висновки судів щодо співмірності заборгованості (5 993 382,88 грн.) з вартістю іпотечного майна (17 362 203 грн.).

Судами належним чином не перевірено факту порушення боржником зобов'язань по кредитному договору та наявності підстав для дострокового стягнення усієї суми кредиту.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили дотримання банком вимог статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суди обмежились лише посиланням на те, що позивачем неодноразово направлялися відповідні листи відповідачам та не перевірено чи отримувались вони останніми, чи виконувались ними, чи дотриманий банком визначений законом строк.

Крім того, судами не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В резолютивній частині рішення суду, яким вирішено спір про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" має бути зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З резолютивної частини оскаржуваного рішення місцевого суду, залишеного без змін оскаржуваною ухвалою апеляційного суду не вбачається наявність усіх необхідних реквізитів, визначених законом, які має містити рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 грудня 2012 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.