Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Сапіги В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до начальника слідчого ізолятора № 13 м. Києва, голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, апеляційного суду м. Києва, судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Тетяни Валентинівни, судді Київського апеляційного адміністративного суду Саприкіної Ірини Валентинівни треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання дій та бездіяльності неправомірними, -

21 листопада 2008 року Шевченківським районним судом м. Києва зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до начальника слідчого ізолятора № 13 м. Києва, голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, апеляційного суду м. Києва, судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Тетяни Валентинівни, судді Київського апеляційного адміністративного суду Саприкіної Ірини Валентинівни треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет сопру на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання здійснення ОСОБА_5 посвідчення довіреності 21 квітня 2006 року ОСОБА_6 таким, що суперечить ч. 2 ст. 42 ЦПК України та ч. 2 ст. 245 ЦК України; скасування посвідчувального напису ОСОБА_5 на довіреності від 21 квітня 2006 року ОСОБА_6; зобов'язання ОСОБА_5 в подальшому виконувати вимоги ч. 2 ст. 42 ЦПК України та ч. 2 ст. 245 ЦК України, а в разі недодержання цих норм закону утриматись від посвідчення довіреностей ОСОБА_6, що утримується в СІЗО № 13; зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань звільнити ОСОБА_5 з посади начальника СІЗО № 13.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що дії відповідача не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що позивачі повторно не з'явились у судове засідання, не направили заяву про слухання справи у їх відсутність, не надали доказів про поважність причин неявки у судове засідання, тому їх неявка в судове засідання не визнається поважною.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачами - ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, а також третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_4, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачами було повідомлено про причини неприбуття у судове засідання 18 грудня 2008 року. Судові повістки не відповідають вимогам ст. 34 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи із змісту наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що залишення позовної заяви без розгляду можливе за наявності сукупності таких умов: повідомлення позивача належним чином про судовий розгляд перший і другий раз; відсутність поважних причин неприбуття позивача або відсутність інформації про такі причини; відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Підставою для залишення без розгляду позовної заяви стало неприбуття позивача у судові засідання 18 грудня 2008 року та 16 квітня 2009 року та відсутність доказів поважності причин неявки у судові засідання.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

17 грудня 2008 року Шевченківським районним судом м. Києва зареєстровано заяву ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 і як представника ОСОБА_1 про неможливість прибуття у судове засідання 18 грудня 2008 року у зв'язку з викликом на 10 год. 00 хв. 18 грудня 2008 року у судове засідання в Святошинський районний суд м. Києва.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів, на підтвердження факту участі ОСОБА_2 у судовому засіданні 18 грудня 2008 року у Святошинському районному суді м. Києва.

Крім того, відсутні докази неможливості з'явлення у судове засідання 18 грудня 2008 року ОСОБА_1 та повідомлення від останньої про причини неприбуття у судові засідання 18 грудня 2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність поважних причин неприбуття позивачів у судове засідання 18 грудня 2008 року.

Факт неприбуття позивачів у судове засідання 16 квітня 2009 року підтверджується журналом судового засідання від 16 квітня 2009 року.

Твердження апелянтів, що судове засідання 16 квітня 2009 року було розпочато раніше 14 год. 30 хв. є безпідставним та спростовується даними журналу судового засідання.

Доказів невідповідності відомостей журналу судового засідання від 16 квітня 2009 року про час початку судового засідання матеріали справи не містять.

Факт відсутності таких доказів визнано апелянтами у заяві, отриманій Львівським апеляційним адміністративним судом 06 березня 2013 року, в якій вказано: "Однак до апеляційної скарги ми не змогли додати доказ переведення годинника назад чи збій в тех. обладнанні суду.".

Довідка секретаря судового засідання Є. Мозгової від 21 вересня 2009 року висновок суду апеляційної інстанції про відсутність таких доказів не спростовує.

Також безпідставним є твердження апелянтів про невідповідність повістки про виклик в судове засідання 16 квітня 2009 року вимогам встановленим ст. 34 КАС України, оскільки доказів такого останніми не надано.

Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про наявність у суду першої інстанції законних підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158- 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 2а-87/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.