Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунальної установи "Ізмаїльська міська лікарня № 2" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунальної установи "Ізмаїльська міська лікарня № 2" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що з 11 липня 2008 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Наказом №8-К від 29 лютого 2012 року його було звільнено з роботи згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки його звільнили за результатами додаткового медичного обстеження про заборону роботи зі шкідливими умовами, які пов'язані з використанням хлору, проте робота з хлором не входить до його функціональних обов'язків.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні заявленого позову.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з комунальної установи "Ізмаїльська міська лікарня № 2" на користь ОСОБА_4, з нарахуванням та утриманням з вказаних сум податку на доходи фізичних осіб, заборгованість по заробітній платі за лютий 2012 року в розмірі - 14,44 грн, недоплачену вихідну допомогу при звільненні у лютому 2012 року в розмірі - 513,89 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд виходив із того, що позивач обіймав посаду оператора очисних споруд, а згідно посадових інструкцій оператора очисних споруд виготовляв розчин хлору, проводив хлорування нечистот, які надходили до очисних споруд та йому нараховувалася надбавка до заробітної плати за роботу із дезінфекційними засобами.

Вирішуючи спір, апеляційний суд посилався на витяг з протоколу засідання лікарської консультативної комісії № 31/247 від 15 лютого 2012 року, згідно якого ОСОБА_4 заборонений контакт зі шкідливими речовинами, заборонена робота в умовах запиленості, загазованості, підвищеної вологості, з речовинами, які містять хлор, а тому за станом здоров'я він не може працювати на посаді оператора очисних споруд.

Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.