Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року у справі № 0870/6311/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант" до Запорізької митниці про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень, -

Позивач звернувся з позовом в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення № 48 та 49 від 18.06.2012 року та № 73 та 74 від 04.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки за результатами невиїзної документальної перевірки відповідач дійшов хибного висновку, що ввезений позивачем товар повинен класифікуватися у товарній позиції 6903 за кодом 6903.10.00.00 - "Інші вироби з вмістом більш як 50 % мас графіту або інших форм вуглецю або сумішей цих продуктів" зі ставкою ввізного мита 10%.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, позов задоволений. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення № 48, 49 від 18.06.2012р. та № 73, № 74 від 04.09.2012р., винесені Запорізькою митницею відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант".

На постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року надійшла касаційна скарга Запорізької митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання наказу Запорізької митниці від 18.05.2012 р. № 309 "Про проведення не виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ТОВ "КВАНТ" (код ЄДРПОУ 317081133), листа Департаменту класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Держмитслужби України від 19.04.2012 № 16.2/1-447-ЕП, Запорізькою митницею проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України на предмет правильності класифікації товару "графіт штучний у блоках" за кодом 3801.10.00.00 згідно з УКТ ЗЕД, за ВМД № 112000010/2011/000944 від 10.02.11, № 112000010/2011/001826 від 10.03.11, № 112000010/2011/005335 від 17.06.11, № 112000010/2011/010504 від 07.11.2011, № 112000010/2012/000279 від 17.01.12, № 112050000/2012/005487 від 21.03.12.

Перевіркою встановлено порушення позивачем митного законодавства в частині класифікації товару, а саме: при митному оформленні товару "графіт штучний у блоках" за ВМД № 112000010/2011/000944 від 10.02.2011, № 112000010/2011/001826 від 10.03.2011, № 112000010/2011/005335 від 17.06.2011, № 112000010/2011/010504 від 07.11.2011, № 112000010/2012/000279 від 17.01.2012, № 112050000/2012/005487 від 21.03.2012 порушено вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, затверджених Законом України "Про Митний тариф" від 05.04.2001 № 2371-ІІІ (2371-14) та Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби від 30.12.2010 № 1561 (v1561342-10) , що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 77078,76 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, а саме ввізне мито у розмірі 64232,30 грн. та ПДВ у розмірі 12846,46 грн. Вказане порушення виникло внаслідок неправильного визначення у митних деклараціях коду товару за УКТЗЕД 3801.10.00.00 з визначенням ставки ввізного мита 5%, оскільки правильним кодом товару, заявленого до митного оформлення, є код 6903.10.00.00 зі ставкою ввізного мита 10%.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки, листом від 06.06.2012 № 0606/12 позивач звернувся із запереченням до Запорізької митниці, в якому вказав, що відповідачем допущена методологічна помилка. Листом від 13.06.12 № 07-01-18-24/6410 Запорізька митниця зазначила, що висновки викладені в Акті є вірними, а порушень процесуального характеру з боку митниці виявлено не було.

На підставі Акту перевірки від 25.05.2012 Запорізькою митницею винесені податкові повідомлення форми "Р" № 48 та 49 від 18.06.2012 року, яким позивачу донараховані суми грошових зобов'язань з ввізного мита на загальну суму 64232,30 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 12846,46 грн. Також податковими повідомленнями форми "Р" № 73 та 74 від 04.09.2012 року позивачу визначені штрафні санкції по ввізному миту - 10846,70 грн. та штрафні санкції по ПДВ - 2171,74 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснивши митне оформлення товару, контролюючий орган погодився з усіма відомостями, внесеними декларантом до ВМД. Митні органи приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України(після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки. Крім того, виходячи з положень Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), документів виробника товару і експерта, дійшов висновку про вірне застосування позивачем при поданні ВМД коду 3801.10.00.00 за ставкою ввізного мита 5%.

Однак, колегія суддів частково погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій.

Зокрема, щодо висновків судів про те, що здійснивши митне оформлення товару, контролюючий орган погодився з усіма відомостями, внесеними декларантом до ВМД, то колегія суддів зазначає наступне.

На час здійснення митного оформлення діяв Митний кодекс України 2002 (92-15) року, на час здійснення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень діяв уже Митний кодекс України (4495-17) від 13.03.2012р.

Відповідно до ст. Митного кодексу України (4495-17) від 13.03.2012р. (далі - МК України (4495-17) ) ведення УКТЗЕД передбачає: - відстежування змін та доповнень до міжнародної основи УКТЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією; - деталізацію УКТЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; - розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТЗЕД; - прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД; - поширення інформації про застосування УКТЗЕД; - ведення та зберігання еталонного примірника УКТЗЕД (у паперовому та електронному вигляді); - організацію роботи з видання і поширення УКТЗЕД та пояснень до УКТЗЕД; - здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД. Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК).

Пунктом 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Крім того, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, висловленій у постановах Верховного Суду України від 7 листопада 2011 року, 26 червня 2012 року, 4 липня 2013 року та 29 вересня 2015 року (справи №№ 21-223а11, 21-130а12, 21-202а13, 21-1724а15 відповідно), якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

У справі, що розглядається, митний орган не визначав митну вартість товару, яка була задекларована Товариством самостійно.

В той же час, акт перевірки № н/0009/12/112000014/0031708133 від 25.05.2012 не містить посилань на факти, які б свідчили, що під час пропуску товарів через митний кордон України позивачем допущено порушення законодавства України, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтвердив позицію Дніпропетровської митниці щодо визначення класифікації товару та не доведено, з яких саме підстав митним органом застосовано код УКТЗЕД 6903.10.00.00.

Щодо правомірності визначення позивачем коду товару "графіт штучний у блоках" за кодом УКТЗЕД 3801.10.00.00, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 311 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, а саме, з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток та характеристик товару, які є визначальними для класифікації. Законом України "Про митний тариф України" (584-18) встановлено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

З метою забезпечення єдиного тлумачення термінів, використовуваних в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності" (1863-2002-п) наказом Державної митної служби України від 31 січня 2004 року № 68 (v0068342-04) затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, побудовані на основі пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Пунктом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України "Про митний тариф України" (584-18) передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Наказом ДМС України від 30 грудня 2010 року № 1561 (v1561342-10) затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до групи 69 розділу XIII "Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди або аналогічних матеріалів; керамічні вироби: скло та вироби із скла" Закону України "Про митний тариф України" (584-18) до товарної позиції 6903 відносяться інші вироби з вогнетривкої кераміки (наприклад, реторти, тиглі, муфелі, насадки, глушники, підпірки, пробірні чашки, труби, трубки, кожухи, прутки, стрижні), крім виробів з кремнеземистого кам'яного борошна або аналогічних кремнеземистих порід: 6903 10 00 00 - з вмістом більш як 50 мас. % графіту або інших форм вуглецю або сумішей цих продуктів.

Згідно п. "а" Загальних положень розділу "Група 69" УКТЗЕД "керамічні вироби" означає вироби, одержані випалюванням керамічної сировини, яка містить у собі глини, кремнієвмісні речовини, тугоплавкі речовини. Серед тугоплавких речовин згадується і графіт. Однак наявність глини і кремнієвмісних речовин є обов'язковою.

Відповідно до групи 38 Закону України "Про митний тариф України" (584-18) - Різноманітна хімічна продукція до товарної позиції 3801 входять графіт штучний; графіт колоїдний або напівколоїдний; вироби на основі графіту або інших форм вуглецю у вигляді паст, блоків, пластин або інших напівфабрикатів. Товар за кодом 3801 10 00 00 - графіт штучний.

Згідно пояснень до товарної позиції 3801 штучний графіт (електрографіт) є різновидом вуглецю, зазвичай готується в електропечі нагріванням суміші тонкорозмеленого коксу (зазвичай нафтового коксу, але іноді антрацитового, ретортного, пекового коксу і т.д.) і вуглецевих зв'язувальних речовин (наприклад, пеку чи гудрону) до досить високої температури (2500 - 3200 ° С), щоб забезпечити їх "графітизацію" під каталітичним впливом присутніх у суміші речовин (наприклад, кремнезему чи оксиду заліза). Спочатку суміш екструдується або формується під тиском у "незрілі" брикети з квадратним чи круглим перерізом. Ці брикети можна попередньо випалювати за температури близько 1000 ° С і потім "графітизувати", або вони можуть бути одержані безпосередньо в процесі графітизації.

Технологія виготовлення графіту, з якого на 99,5% складається "графітовий блок", відбувається шляхом графітизації - "нагрівання суміші коксу з пеком" - під впливом високої температури проходить фізичне перетворення вуглецю в графіт (зміна форми кристалічної решітки матеріалу). Про вказане свідчить лист виробника Zibo Duocheng Trading Co., LTD (Китай), згідно з яким процес виготовлення "графітових блоків" проходить такі технологічні операції: змішування коксу з пеком, формування заготовки та витримка у печі для гравітації компонентів.

Отже, задля класифікації товару як штучного графіту, останній має відповідати певним ознакам та проходити певний технологічний процес.

Відповідно до листа виробника і експерта Zibo Duocheng Trading Co., LTD (Китай) від 20.05.2012 графітові блоки не є керамікою, а штучним графітом з вмістом 99,9% вуглеводу (графіту). Основною відмінністю штучного графіту від кераміки є те, що штучний графіт на 99,9 складається із вуглеводу, а також компоненти для виробництва графіта є вуглеводним, а кераміка є багатокомпонентним по своєму складу та може мати у своєму складі оксиди, карбіди, чистий вуглевод та інші компоненти. Також вказано, що ніякі процеси "випалювання" в даному виробництві недопустимі, так як процес випалювання здійснюється в присутності кисню, що у випадку виготовлення штучного кисню призведе до його згорання, оскільки єдиним компонентом даних блоків є графіт (вуглевод), температура згорання якого в середовищі, яке містить кисень складає 400-600 С.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про вірне застосування позивачем при поданні ВМД коду 3801.10.00.00 за ставкою ввізного мита 5%.

Отже визначення відповідачем податкових зобов'язань позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями є протиправним.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Запорізької митниці відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.