6-21357зп13 Про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 27.05.2013 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 15 квітня 2011 року працював у ДП "Донецька залізниця" на посаді провідника пасажирського вагону. При перевірці ревізорами Російської Федерації було виявлено перевезення двох безквиткових пасажирів, які мали квитки до станції Тула, проте не вийшли з вагону на цій станції. 29 червня 2012 року він був звільнений з роботи за порушення п. 8-а контракту та п. 8 ст. 36 КЗпП України. Посилаючись на те, що він не мав умислу на порушення контракту, позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 921 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 10 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено.

У травні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права.

Також заявником порушено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання цієї заяви.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною, клопотання підлягає задоволенню, а строк на подання заяви про перегляд судових рішень - поновленню.

ОСОБА_3 посилається на те, що суди касаційних інстанцій неоднаково застосовують одні й ті ж самі норми матеріального права, а саме ст. ст. 147, 149 КЗпП України.

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копію ухвали Верховного Суду України від 26 січня 2011 року у справі за позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту заяви та доданої до неї копії ухвали Верховного Суду України, на яку заявник посилається, не вбачається неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, оскільки з них випливають різні встановлені судом фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Так, ухвалою Верховного Суду України від 26 січня 2011 року встановлено, що посадка безквиткових пасажирів до вагона відбувалася за вказівкою начальника поїзда, який є безпосереднім керівником провідника, а матеріальної шкоди залізниці завдано не було, так як вони оплатили всі необхідні кошти. При цьому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яку заявник просить переглянути, встановлено, що перевезення безквиткових пасажирів відбулось у результаті неуважності провідника при посадці-висадці пасажирів, який не звернувся до керівника поїзду для отримання дозволу на перевезення безквиткових пасажирів та оплати останніми свого проїзду.

За таких обставин, неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права не відбулось, а тому у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2012 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до провадження Верховного Суду України відмовити.