6-5376св13 Про витребування заставного майна та звернення стягнення на предмет застави - 22.05.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про витребування заставного майна та звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 січня 2013 року,

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з уточненим згодом позовом до ОСОБА_1 про витребування заставленого майна та звернення стягнення на предмет застави.

Зазначало, що за кредитним договором від 15 січня 2008 року відповідачка отримала кредит в розмірі 50 836 грн. 50 коп. зі сплатою 15, 48% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення кредиту 14 січня 2015 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна, за яким остання надала банку в заставу автомобіль MARLE C51, модель SMA 7151, реєстраційний номер НОМЕР_1 й за умовами якого, у разі порушення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 повинна передати предмет застави заставодержателю.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачкою умов кредитного договору щодо своєчасного погашення суми кредиту, виникла заборгованість, розмір якої станом на 21 червня 2012 року становить 51 075 грн. 51 коп.

Посилаючись на те, що бажає отримати задоволення своїх вимог по погашенню кредитної заборгованості за рахунок заставного майно шляхом його відчуження за договором купівлі-продажу, однак скористатися таким правом не може без фактичного знаходження автомобіля у володінні банку, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити й повному обсязі й витребувати у ОСОБА_1 предмет застави - автомобіль MARLE C51, модель SMA 7151, реєстраційний номер НОМЕР_1 та звернути стягнення на вказане рухоме майно, шляхом його продажу.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 січня 2013 року, позов задоволено. Постановлено витребувати у ОСОБА_1 та передати ПАТ КБ "ПриватБанк" автомобіль MARLE C51, модель SMA 7151, реєстраційний номер НОМЕР_1, комплект ключів від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт); в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 51 075 грн. 51 коп. звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль MARLE C51, модель SMA 7151, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також надання банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції,з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з урахуванням неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, заставодержатель має право обрати один із передбачених законом способів звернення стягнення на предмет застави, у тому числі продаж ним предмета застави, шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені відповідача з іншою особою-покупцем, оскільки автомобіль не перебуває у володінні банку його необхідно разом з комплектом ключів та реєстраційними документами витребувати у відповідачки.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судом установлено, що згідно кредитного договору від 15 січня 2008 року позивач надав, а відповідачка отримала кредит в розмірі 50 836 грн. 50 коп. зі сплатою 15, 48% річних за його користування, строком до 14 січня 2015 року.

У той же день між сторонами було укладено договір застави, за умовами якого ОСОБА_1 надала в заставу банку нерухоме майно, а саме автомобіль MARLE C51, модель SMA 7151, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідачка взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, не повертала вчасно та в повному обсязі суму кредиту, унаслідок чого станом на 21 червня 2012 року виникла кредитна заборгованість в розмірі 51 075 грн. 51 коп.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналогічні вимоги містить договір застави, укладений між сторонами 15 січня 2008 року.

Отже необхідною умовою для звернення стягнення на предмет застави є невиконання боржником своїх зобов'язань, які забезпечені заставою й наявність кредитної заборгованості.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 зазначала про те, що позивач у порушення вимог закону в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитом. Такі дії ПАТ КБ "ПриватБанк" рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2010 року були визнані незаконними та зобов'язано банк провести перерахунок кредитної заборгованості. Проте зазначене рішення суду на сьогоднішній день не виконано й відповідний перерахунок з урахуванням зменшеної процентної ставки не здійснений. На її думку кредитна заборгованість на сьогоднішній день взагалі відсутня, а є переплата кредиту.

Також відповідачка зазначала про належне виконання нею умов кредитного договору щодо страхування заставленого майна, що підтверджується укладеними нею договорами страхування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ "ПриватБанк" під час розгляду справи з власної ініціативи зменшило розмір кредитної заборгованості.

Проте суди попередніх інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 304, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; доводів відповідачки належним чином не дослідили; не визначили дійсного обсягу відповідальності ОСОБА_1 перед банком, взагалі не перевірили розрахунку заборгованості й не з'ясували яку процентну ставку застосував банк при його здійсненні й чи було здійснено перерахунок такої заборгованості на підставі судового рішення й відповідно взагалі не встановили чи наявна кредитна заборгованість відповідачки перед банком й який її дійсний розмір, та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.