Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,суддів: Журавель В.І., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що з 19 серпня 1989 року вона перебувала з ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року шлюб між ними розірвано та стягнуто з ОСОБА_7 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 700 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 листопада 2009 року.

На підставі вищевказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом 4 жовтня 2010 року видано виконавчий лист №2-2288, на підставі якого, МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_7 аліментів, призначених йому рішенням суду.

Проте ОСОБА_7 ухиляється від обов'язку по утриманню неповнолітньої дитини.

За весь період з листопада 2009 року по серпень 2011 року (22 календарних місяці) відповідачем лише кілька разів напередодні свят частково сплачувалися аліменти: 19.05.2010 року - 700 грн., 25.06.2010 року - 700 грн., 30.12.2010 року - 1000 грн., 01.03.2010 року - 990 грн., 24.05.2011 року - 1000 грн., 21.06.2011 року - 1000 грн. та

01.08.2011 року - 754 грн.

Станом на 19 вересня 2011 року у ОСОБА_7 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини виникла заборгованість в розмірі 9046 грн., що підтверджується розрахунком від 14 вересня 2011 року № 19-636/11 заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_7 по виконавчому листу №2-2288 від 4 жовтня 2010 року, складеним старшим державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Наговським М.М.

Посилаючись на те, що відповідач не наводить причин затримки з виплатою аліментів, будучи працездатним та матеріально забезпеченим, тривалий час їх не сплачує, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_7 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 01.12.2009 року по 19.09.2011 року у розмірі 37 150,94 грн.

У листопаді 2011 року позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 18.09.2010 року по 10.11.2011 року в розмірі 32 622,50 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 березня 2012 року позов задоволено: стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 32 622,50 грн. та 446,23 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року рішення міськрайонного суду змінено: зменшено розмір стягнення пені до 1 547,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 700 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 листопада 2009 року (а.с. 13-14).

Станом на 19 вересня 2011 року у ОСОБА_7 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини виникла заборгованість в розмірі 9 046 грн., що підтверджується розрахунком від 14.09.2011 року №19-636/11 (а.с. 10) заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_7 по виконавчому листу №2-2288 від 4 жовтня 2010 року, складеним старшим державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_9

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Визначаючи стягнення у розмірі 32 622,50 грн. місцевий суд брав до уваги доданий позивачкою розрахунок розміру пені за прострочення сплати аліментів за період з 18.09.2010 року по 10.11.2011 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення пені, апеляційний суд виходив з того, що при визначенні розміру стягнення місцевий суд не врахував, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми. Оскільки мало місце прострочення сплати аліментів тільки у вересні, жовтні, листопаді 2010 року, в січні, лютому, квітні та липні 2011 року, в кожному із цих місяців суми прострочення склала 700 грн., апеляційний суд дійшов висновку, що пеня за цей період складає 1547,00 грн.

Проте повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.

Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення.

Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Визначаючи розмір неустойки (пені), суд апеляційної інстанцій не виконав свій обов'язок і не навів розрахунок з огляду на те, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця. Беручи до уваги доданий позивачкою розрахунок розміру пені за прострочення сплати аліментів за період з 18.09.2010 року по 10.11.2011 року (а.с. 32), суд першої інстанції не перевірив правильність нарахування пені, а апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, взагалі помилявся щодо проведення розрахунку пені та також не навів будь-яких розрахунків.

Вищевказане залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, який у повній мірі не виправив помилок, допущених судом першої інстанції.

Крім того, судом не надано жодної правової оцінки розрахунку заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_7 від 02.11.2011 року № 19-636/11 станом на 01.11.2011 року (а.с. 34) та розрахунку заборгованості по аліментах від 30.01.2012 року № 19-636/11 станом на 30.01.2012 року (а.с. 58), складеними старшим державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Наговським М.М.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції має з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожен період, перевірити обчислення розміру неустойки (пені) виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати, має підсумувати розмір нарахованої неустойки (пені) за кожен із прострочених платежів і визначити його загальну суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмету заявленого позову, дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції, а тому воно підлягає скасуванню з вищевказаних підстав з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 червня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.