Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І.. Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08", про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 6 грудня 2012 року,

У листопаді 2013 року прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся в суд із указаним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_4, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами чинного земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність земельну ділянку. Підставою видачі державного акта вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 4 лютого 2010 року. Як було з'ясовано при проведенні перевірки, вказаним розпорядженням обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" передано земельну ділянку площею 0,8795 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд. ОСОБА_4 із заявою про надання йому земельної ділянки до Севастопольської міської державної адміністрації про надання згоди на розробку технічної документації не звертався. Прокурор вважає, що вказане розпорядження видано Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, так як до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави, що дає підстави для витребування її із чужого незаконного володіння.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 6 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора м. Севастополя просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання державного акта недійсним з підстав, ст. ст. 203, 215 ЦПК України, не ґрунтується на вимогах закону і порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акта не встановлено, а також позивачем не надано доказів про надання Севастопольській міській раді повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судом установлено, що розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 від 4 лютого 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,8795 га для передачі у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, щ розташовані за адресою АДРЕСА_1 передано у власність громадян - членів обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Беркут-08" (згідно з додатком) земельні ділянки загальною площею 0,8795 га для будівництва та

обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд з віднесенням цих земель до категорії житлової та громадської забудови.

На підставі зазначеного розпорядження відповідачу було видано державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель і споруд.

На розпорядження від 4 лютого 2010 року до Севастопольської міської державної адміністрації прокурором м. Севастополя було внесено протест від 18 серпня 2010 року з вимогою про скасування незаконного розпорядження.

На підстав зазначеного протесту прокурора м. Севастополя розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 4 лютого 2010 року від 31 серпня 2010 року було скасоване розпорядження від 4 лютого 2010 року, на підставі якого відповідачу виданий державний акт на спірну земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 грудня 2010 року скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 4 лютого 2010 року та від 31 серпня 2010 року.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень абз. 1 п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Севастополя, тому повноваження щодо розпорядження нею належать міській раді, а не Севастопольській міській державній адміністрації; ОСОБА_4 не звертався до Севастопольської міської ради із заявою про передачу указаної земельної ділянки у власність.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215, 316 ЦПК України суди на вказані доводи позовної заяви і апеляційної скарги не звернули уваги; не дослідили рішення Севастопольської міської ради від 13 грудня 2005 року № 4114 "Про затвердження Генерального плану м. Севастополя до 2025 року", на яке посилався прокурор у

підтвердження своїх доводів обставин, та звертав увагу на те, що місцем її розташування є АДРЕСА_1, а не за його межами.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 6 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.