Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до головного державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, третя особа управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів,-

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій головного державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Маліновського А.А. щодо відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці від 20.03.2012 р. № 1698 на суму 1 328,95 грн.; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови від 13.11.2012 р. про арешт коштів боржника.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, частиною 1 статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, частини 3 статті 181 КАС України, роз'яснень, викладених в пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (v0003760-10) (з подальшими замінами та доповненнями), відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби є:

1. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

2. управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

3. районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, по категорії справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Державні виконавці не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як відповідачів в адміністративному процесі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем виступає головний державний виконавець Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Маліновський А.А., тобто неналежний відповідач.

Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції, як того вимагає стаття 52 КАС України, не здійснив заміну первинного відповідача на належного - відповідний відділ державної виконавчої служби, що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .