Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,Коротуна В.М., Штелик С.П.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2012 року,

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 6 травня 2005 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної карти НОМЕР_1, відповідно до умов якого, для здійснення безготівкових розрахунків за товари (послуги) та інших фінансових операцій, позивач відкрив для ОСОБА_6 картковий рахунок та видав платіжну картку зі строком дії до липня 2006 року. Умовами договору про відкриття та обслуговування платіжної карти передбачено, що сума первинного внеску на картковий рахунок становить 300 доларів США, кредитний ліміт по картковому рахунку встановлено у сумі 5 000 доларів США та встановлено ставку по погашенню кредитного ліміту в розмірі 12 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" було укладено договір поруки від 20 жовтня 2010 року № 167, відповідно до умов якого розмір відповідальності поручителя обмежується сумою в розмірі 200 гривень.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 умов договору, утворилась заборгованість у розмірі 8 738,76 доларів США.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за договором в розмірі 8 738,76 доларів США; стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість в розмірі 200 гривень, яка полягає у відповідальності поручителя перед кредитором, а також стягнути з ОСОБА_6 1 950 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2012 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам закону і доказам у справі та зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" суди виходили із того, що ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором немає, що підтверджується довідкою філії Київсіті ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29 серпня 2011 року № 81737, а також, що позивачем не доведено наявність заборгованості за договором.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судами встановлено, що 6 травня 2005 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до умов зазначеного договору для здійснення безготівкових розрахунків за товари (послуги) та інших фінансових операцій ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив для ОСОБА_6 картковий рахунок та видав платіжну картку зі строком дії до липня 2006 року.

Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що сума первинного внеску на картковий рахунок становить 300 доларів США, кредитний ліміт по картковому рахунку встановлено у сумі 5 000 доларів США та встановлено ставку по погашенню кредитного ліміту в розмірі 12 % річних.

Підписанням договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений із тарифами банку, правилами, які зобов'язується виконувати (п. 3.2. договору).

Також умовами договору передбачено, що він діє необмежений період часу, за винятком п. 9.4. договору, з моменту внесення клієнтом грошових коштів на картковий рахунок (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки НОМЕР_1, зазначений договір може бути розірваний на підставі заяви клієнта або банк має право розірвати зазначений договір письмово, повідомивши про це клієнта. Клієнт зобов'язаний сплатити всі види заборгованості перед банком.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із розрахунку заборгованості за договором НОМЕР_1 від 6 травня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_6 має заборгованість за кредитом в розмірі 3 847, 23 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 4 891, 53 доларів США (а.с. 5).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_6 надала суду довідку філії "Київсіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29 серпня 2011 року № 81737 про наявність рахунків у ПАТ КБ "ПриватБанк" яка, на думку останньої, свідчить про відсутність заборгованості перед банком (а.с. 56).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України передбачено, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відмовляючи в задоволені позову, судами на порушення вимог процесуального закону не було взято до уваги доводи позивача стосовно того, що в довідці філії "Київсіті" ПАТ КБ "ПриватБанк" від 29 серпня 2011 року № 81737 зазначено, що сума заборгованості у гривневому еквіваленті становить 1 950 гривень, доводи позивача з цього приводу належним чином спростовані не були.

Крім того, судами взагалі не досліджувалися докази, надані позивачем з приводу наявності у ОСОБА_6 заборгованості (а.с. 82-99), не встановлено номеру карткового рахунку ОСОБА_6 чи змінювався він протягом строку дії договору НОМЕР_1.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, із судових рішень, взагалі не вбачається, що суди належним чином дослідили умови договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної карти НОМЕР_1 від 6 травня 2005 року, не звернули уваги на п. 9.3 зазначеного договору, не перевірили чи було зазначений договір розірвано відповідно до його умов, чи припинились зобов'язання за зазначеним договором, не досліджено на підставі чого виникла заборгованість за договором.

Отже, враховуючи викладене, суди на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не визначились із характером спірних правовідносин, на порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, чим допустили порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2012 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.