Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,суддів: Журавель В.І., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного комерційного банку "ПроКредит Банк", третя особа - ОСОБА_7, про припинення поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного комерційного банку "ПроКредит Банк" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2013 року,

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом в обгрунтування якого посилалася на те, що банк пропустив шестимісячний строк для пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості до неї, а тому договір поруки № 11.10781-ДП від 06 червня 2008 року укладений між нею та банком є припиненим відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2008 року між ОСОБА_7 та Акціонерним товариством "ПроКредит банк" було укладено кредитний договір № 11.10781 відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 43000 грн. на строк 36 місяців, процента ставка 30% річних, виходячи із 360 календарних днів у році.

Виконання умови кредитного договору забезпечено договором поруки, який укладено між банком та ОСОБА_6 06 червня 2008 року.

У зв'язку із простроченням погашення грошових зобов'язань позичальником публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" 04 липня 2011 року звернувся до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з вимогами про виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки. Однак, ці вимоги не були виконані і погашення не відбулося. Письмова вимога отримана позивачем 05 липня 2011 року.

Згідно із п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до ч.4 ст 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із ухвали про відкриття провадження від 17 жовтня 2011 року у справі № 2-6140/11 банк у вересні звернувся із позовом до суду до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, тобто банк у межах шестимісячного строку звернувся з позовом до суду із вимогою до поручителя.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що строк прострочення виконання зобов'язання боржником становить 828 днів, а з позовною заявою банк до поручителя звернувся в листопаді 2011 року, тобто через більш ніж два роки з моменту набуття у кредитора такого права, що свідчить про припинення поруки, є помилковими.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що строк виконання основного зобов'язання по кредитному договору встановлений 03 червня 2011 року та крім того не вірно зазначено дату звернення банком із позовом до суду до позичальника та поручителя.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_6 не отримувала зазначену вимогу, оскільки не вбачається автентичності підпису, який стоїть у графі особистого отримання з підписом ОСОБА_6, який міститься на всіх інших документах в тому числі і на банківських, є припущеннями відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України, і не можуть братися до уваги судом.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної помилково дійшов до висновку, що порука припинилася в силу закону, оскільки зазначений висновок спростовується як матеріалами справи так і вимогами закону, а саме ст. 559 ЦК України.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін за правилами ст. 339 ЦПК України, а тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного комерційного банку "ПроКредит Банк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2013 року скасувати.

Залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.