Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,суддів: Журавель В.І., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на майно та поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2013 року,

У вересні 2012 року позивачка звернулася із вказаним позовом до суду, в якому просила визнати за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1

Здійснити поділ майна, визнати за нею та відповідачем право власності по Ѕ на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

В обгрунтування позову посилалася на те, що з жовтня 2004 року до березня 2011 року вона із відповідачем проживала спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Навесні 2007 року за спільні кошти ними було придбано спірну квартиру, в якій вони і проживали до березня 2011 року, а тому вважає, що квартира є такою, що набута у спільну сумісну власність, а тому підлягає поділу.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, із чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що для вирішення зазначеного спору необхідно встановлення іншого судового рішення, постановленого за правилами окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період протягом якого придбане спірне майно та крім того у порушення вимог закону, позовна заява не містить окремої вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю за відповідний період, а без встановлення такого факту неможливо вирішити спір по суті та здійснити поділ спільно набутого майна.

З такими висновками повністю погодитися неможна із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В обгрунтування позову позивачка посилалася на те, що із відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу із жовтня 2004 року по березень 2011 року, в період подружніх відносин ними за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1, де вони і проживали до березня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи окремої вимоги ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю із відповідачем позовна заява не містить.

У порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не роз'яснив право позивачки на уточнення вимог позову та не попередив про наслідки невчинення процесуальних дій, що і стало наслідком для передчасно висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи зазначене, судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2013 року скасувати.

Справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.