Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

У лютому 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідача по невидачі копій документів, зазначених у заяві від 16.01.2009 р., оскільки це порушує конституційне право на їх оскарження в суді та порушує право на судовий захист; визнання незаконними та протиправними дій відповідача по складанню та направленню відповіді від 24.01.2009 р. № 18ж-06, яка не відповідає дійсності; зобов'язання видати вказані у заяві від 16.01.2009 р. копії документів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 р. провадження у справі за вимогами ОСОБА_6 закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури щодо невидачі завірених належним чином копій відповідей прокуратури від 07.07.2001 р. № 27ж на 07/6472-99 від 02.07.2001 р., від 13.08.2001 р. № к-27ж на № 09/6472-99 від 28.07.2001 р., від 18.09.2001 р. на № 4/2-6472-99 від 28.07.2001 р., від 14.06.2001 р. № 7/15ж на № 07/120-02 від 05.06.2002 р.

Зобов'язано надати ОСОБА_4, ОСОБА_5 завірені належним чином копії відповідей прокуратури від 07.07.2001р. № 27ж на 07/6472-99 від 02.07.2001 р., від 13.08.2001 року № к-27ж на № 09/6472-99 від 28.07.2001 р., від 18.09.2001 р. на № 4/2-6472-99 від 28.07.2001 р., від 14.06.2001 р. № 7/15ж на № 07/120-02 від 05.06.2002 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодилися позивачі, подали касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про звернення громадян", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Статтею 9 Закону України "Про інформацію" передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про інформацію" не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, зокрема, документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 16.01.2009 р. позивачі звернулися до прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури з заявою про направлення завірених в установленому порядку копій відповідей прокуратури від 04.12.2001 р. № 27ж, від 07.07.2001 р. № 27ж на 07/6472-99 від 02.07.2001 р., від 13.08.2001 року № к-27ж на № 09/6472-99 від 28.07.2001р., від 18.09.2001 р. на № 4/2-6472-99 від 28.07.2001 р., від 14.06.2001 р. № 7/15ж на № 07/120-02 від 05.06.2002 р. (а.с.4)

Листом від 24.01.2009 р. № 18ж-06 відповідач повторно направив заявникам копії відповідей від 04.12.2001 р. № 27ж та 18.09.2001 р. № 27ж, повідомив що видача особам копій службових документів не передбачена діючим законодавством та роз'яснив право оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і посадових осіб (а.с. 5).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні відповіді відповідачем порушені вимоги Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) оскільки не надана обґрунтована, повна та по суті звернення відповідь. Відповідачем не надано доказів що запитувана інформація є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, а тому не підлягає наданню заявникам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що запитувані листи прокуратури є внутрівідомчою службовою кореспонденцією (перепискою між підрозділами), а тому не підлягали наданню позивачам.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що звернення позивачів розглянуто, надано відповідь по суті поставлених запитань та копії відповідних документів. Решта документів належать до внутрівідомчої службової кореспонденції, яка до того ж долучена до матеріалів справи, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .