Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними та вилучення майна, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 28 жовтня 2009 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк") про визнання неправомірними дій та вилучення майна, обґрунтовуючи вимоги тим, що банк незаконно вилучив заставний автомобіль у позивача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано незаконними дії Луганської філії ПАТ "ПриватБанк", пов'язані з відмовою в поверненні ОСОБА_3 автомобіля Chery Amulet A 15, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який було вилучено посадовими особами Луганської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 09 червня 2009 року. Зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_3 автомобіль Chery Amulet A 15, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 28 жовтня 2009 року, стягнуто з Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 38 627,15 грн.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду стосовно розглянутої справи, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та скасувати ухвали судів попередніх інстанцій щодо зміни способу виконання судового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на день складання і отримання відмови банку у поверненні спірного автомобіля у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем, у зв'язку з чим дії банку не ґрунтуються на вимогах закону.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можливо з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2008 року між сторонами у справі був укладений кредитно-заставний договір на придбання автомобіля Chery Amulet A 15, 2008 року випуску строком на 5 років.

09 червня 2009 року за адресою свого проживання позивач одержав рекомендований лист від ПАТ КБ "ПриватБанк", з якого йому стало відомо про те, що у нього є заборгованість за кредитним договором на суму 1977,91 грн.

Того ж дня з метою врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою роз'яснити причину стягнення коштів, проте співробітниками банку було складено акт про вилучення спірного автомобіля у власника.

10 червня 2009 року позивач надіслав лист на адресу директора відповідача Луганської філії ЗАТ КБ "Приватбанк" з вимогою повернення його автомобіля.

22 червня 2009 року позивачем отримано лист за підписом директора ПАТ "ПриватБанк", яким йому відмовлено у поверненні автомобіля.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з положень ст. ст. 526, 629 ЦК України, згідно з яких договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, не дослідив розрахунок заборгованості за договором та не з'ясував наявність такої заборгованості, не надав оцінку доказам, наданим сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, та не визначився з характером спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не з'ясував усіх обставин справи, погодившись із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Оскільки порушення норм процесуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може погодитись із постановленими у справі ухвалами Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2009 року та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року, якими змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 28 жовтня 2009 року та стягнуто з Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 38 627,15 грн.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на положення ст. 373 ЦПК України, якою передбачено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або за заявою сторони, суд, який видав виконавчий лист, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження"), суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, рішенням Ленінського районного суду Луганської області від 28 жовтня 2009 року не визначено вартість спірного автомобіля, у зв'язку з чим суд передчасно дійшов висновку, що вартість спірного автомобіля, що підлягав поверненню, становить саме 387 627, 15 грн.

На вказані обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, внаслідок чого залишив без змін ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2010року.

За таких обставин оскаржувана ухвала Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2010 року підлягає скасуванню, оскільки судове рішення за яким видано виконавчий лист, підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 28 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 15 вересня 2010 року, та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року щодо вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.