Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Волвест Груп" про зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Литвинюка Юрія Володимировича, який діє за довіреністю від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Волвест Груп", на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2012 року,

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Волвест Груп" та уточнивши позовні вимоги, просила змінити формулювання причин звільнення з роботи із "звільнена за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України" на "звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України" і дату звільнення з "22 травня 2012 року" на "18 червня 2012 року" та стягнути з відповідача 1266,73 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 10000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалась на ті обставини, що прогулу вона не вчиняла, а 22 травня 2012 року була відсторонена від роботи до закінчення службового розслідування.

Крім того, в цей день вона подала заяву про звільнення за власним бажанням, а з 23 травня по 1 червня 2012 року перебувала на лікарняному та вийшовши на роботу їй відмовили у допуску до робочого місця.

12 жовтня 2012 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у задоволенні позову відмовлено.

19 грудня 2012 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про зміну дати і формулювання причин звільнення та оплати за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Змінено формулювання причин звільнення з роботи із "звільнена за прогул без поважних причин" на "звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України", а дату звільнення з "22 травня 2012 року" на "23 травня 2012 року".

Стягнуто з ТОВ "Вольвест Груп" на користь позивачки 66 грн 67 коп. одноденного заробітку.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник відповідача - Литвинюк Ю.В. просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки за прогул без поважних причин проведено з дотриманням вимог діючого трудового законодавства і підстави для зміни формулювання причин та дати звільнення відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази, які б підтверджували вчинення позивачкою прогулу відсутні, тому 22 травня 2012 року вона його не вчиняла і не могла бути звільнена відповідачем з цих підстав.

А оскільки в цей день позивачка подала заяву про звільнення її за власним бажанням з поважних причин через неможливість продовження роботи, то відповідач повинен був відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України розірвати трудовий договір у строк, про який просила позивачка - з 23 травня 2012 року, що є підставою для зміни формулювання причин і дати звільнення.

Однак, з таким рішенням апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно та встановлено судом, що 1 березня 2011 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу у ТзОВ "Волвест Груп" на посаду директора департаменту управління персоналом.

22 травня 2012 року розпорядженням директора ТзОВ "Волвест Груп" позивачка відсторонена від виконання посадових обов'язків з 22 травня 2012 року до закінчення службового розслідування.

З розпорядженням ОСОБА_6 була ознайомлена в цей же день.

З актів № 1,2,3,4,5 від 22 травня 2012 року, складених начальником служби безпеки ТзОВ "Волвест Груп", вбачається, що ОСОБА_6 о 10, 11, 12, 14 та 15 годині була відсутня на робочому місці.

22 травня 2012 року актом № 6 засвідчено, що ОСОБА_6 відмовилась пояснити в усній або письмовій формі свою відсутність більше трьох годин протягом робочого дня на робочому місці.

Згідно наказу від 22 травня 2012 року № 8к-3 ОСОБА_6 звільнена з роботи з 22 травня 2012 року п. 4 ст. 40 КЗпП України за здійснений прогул без поважних причин, а саме відсутність на роботі більше трьох годин з 10 години до 15 години протягом робочого дня 22 травня 2012 року.

22 травня 2012 року позивачка направила по пошті заяву про звільнення за власним бажанням.

Позивачка вважає, що формулювання причин звільнення проведено неправильно, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 38 КзпП України вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, однак, її було звільнено за прогул, якого вона не вчиняла, звернулась до суду з цим позовом, просила його задовольнити.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП УКраїни у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи про те, що позивачка вчинила прогул без поважних причин, що підтверджується відповідними актами, та відмовилась надавати пояснення своєї відсутності, у зв'язку з чим відповідач звільнив її з роботи.

Крім того, заява позивачки про звільнення з роботи за власним бажанням не містила підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України, які б давали відповідачу можливість звільнити її з визначеної нею дати - 23 травня 2012 року - без попередження за два тижні, тому підстави для зміни формулювання причин звільнення відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд не дав цим обставинам належної оцінки, помилково виходив з того, що позивачка не вчиняла прогулу та що вона подала заяву про звільнення за власним бажанням, яка була зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, тому відповідач повинен був звільнити її у строк, про який вона просила.

Неправильно застосував ст. 38 КЗпП України та не звернув уваги на те, що позивачка у своєму позові та у заяві про звільнення не вказувала про будь-які поважні причини для її звільнення, а вказувала, про те, що повідомила відповідача письмово за два тижні про розірвання трудового договору за власним бажанням, тому він повинен був звільнити її 18 червня 2012 року, не врахував, що підстави для звільнення її з роботи за власним бажанням з 23 травня 2012 року відсутні, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зміни формулювання причин та дати звільнення та задоволення позову.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Литвинюка Юрія Володимировича, який діє за довіреністю від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Волвест Груп", задовольнити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2012 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтян 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.