Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька ТЕЦ" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року,

У листопаді 2011 року позивач Державне підприємство "Сєвєродонецька ТЕЦ" (далі - ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2007 року по 01 лютого 2010 року в загальній сумі 3 915,14 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 червня 2012 року позовні вимоги ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 3 915,14 грн.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 червня 2012 року змінено, скасовано в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_4 солідарно заборгованості та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, будучи споживачами наданих їм послуг з теплопостачання, на порушення вимог ст. 526 ЦК України та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року, за послуги не сплачували.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо приміщень, які належить особі на праві приватної власності є саме ця особа.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами власником квартири АДРЕСА_1 згідно з договором дарування від 16 травня 2003 року є ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_4 проживає у вказаній квартирі. За період з 01 лютого 2007 року по 01 лютого 2010 року відповідачі не сплачують плату за спожиту енергію та гаряче водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 915,14 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Отже, висновки суду апеляційної інстанції слід визнати обґрунтованими.

За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.