6-29718св12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 22.05.2013 Прийняття

головуючого Юровської Г.В.,суддів: Журавель В.І., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка подана її представником ОСОБА_8, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2012 року,

У жовтні 2010 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовувало позовні вимоги тим, що 17 січня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 11104754000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 82 000 доларів США, що становить 414 100 грн. на день укладання договору, а вона зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 14 січня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 9,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 87051 від 17 січня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_7, як поручитель, взяв на себе обов'язок нести перед банком солідарну з ОСОБА_6 відповідальність за невиконання нею зобов'язань за кредитним договором.

Умови кредитного договору ОСОБА_6 не виконує, у зв'язку з чим станом на 15 липня 2010 року виникла заборгованість в розмірі 17 2133,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 липня 2010 року становить 1 360 145,34 грн., з яких: кредитна заборгованість в розмірі 131 883,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті 1 042 104,41 грн., заборгованість за процентами в розмірі 34 866,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 275 502,73 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 4237,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 33 481,49 грн., пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 146,17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 9 056,71 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно всю заборгованість за кредитним договором.

Заперечуючи проти позову, у березні 2011 року ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_6, про визнання договору поруки та додаткових договорів до нього припиненими.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року зустрічний позов ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2012 року, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на корить ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1 360 145,34 грн., а також судові витрати: 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнено 1 361 965,34 грн.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_6, порушує питання про скасування рішень районного та апеляційного судів, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і просить ухвалити нове рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 11104754000. Відповідно до умов договору позивач надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 82 000 доларів США, що становить 414 100 грн. на день укладання договору, а вона зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 14 січня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 9,5% річних. Згідно з додатком № 1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного місяця протягом всього строку дії договору.

Додатковою угодою № 3 від 10 липня 2008 року до кредитного договору було внесено зміни, відповідно до яких було збільшено процентну ставку за користування кредитом з 9,5 % до 14% річних.

У подальшому, банк підвищив процентну ставку за користування кредитом з 14% річних до 16% річних з 5 грудня 2008 року.

ОСОБА_6 належно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором до останнього підвищення процентної ставки, про що свідчить розрахунок заборгованості позивача (а.с. 11) і не заперечувалось сторонами.

Станом на 15 липня 2010 року у ОСОБА_6 виникла заборгованість в розмірі 17 2133,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 липня 2010 року становить 1 360 145,34 грн., з яких: кредитна заборгованість в розмірі 131 883,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті 1 042 104,41 грн., заборгованість за процентами в розмірі 34 866,26 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 275 502,73 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 4237,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 33 481,49 грн., пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 146,17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 9 056,71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 порушила взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором щодо вчасного повернення кредиту та плати за його користування (відсотків), що призвело до виникнення заборгованості, яка в силу вимог кредитного договору та договору поруки підлягає стягненню з ОСОБА_6, як боржника, та ОСОБА_7, як поручителя, в солідарному порядку.

Залишаючи заочне рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 9.2 указаного договору кредиту встановлено, що банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни.

Розділ 9 кредитного договору визначає підстави та порядок збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Заперечуючи проти позову, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що вона не отримувала від банку повідомлення про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 14% до 16% річних з 5 грудня 2008 року.

Однак у порушення ст.ст. 60, 212- 214 ЦПК України апеляційний суд належним чином доводів відповідачки не перевірив, не витребував і не дослідив рішення ПАТ "УкрСиббанк" про збільшення процентної ставки боржнику за користування кредитом з 14% до 16% річних, і дійшов помилкового висновку про те, що підстави та порядок збільшення процентної ставки до 16%, визначені сторонами в пункті 9 укладеного між сторонами договору кредиту, повністю дотримані кредитором при зміні процентної ставки, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 148-163).

Як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення боржника про вказані зміни відсутні.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Стягуючи з ОСОБА_6, як боржника, та ОСОБА_7, як поручителя, в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, суди не перевірили, чи повідомлявся поручитель про зміну процентних ставок за користування кредитом та чи давав згоду на такі зміни.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність вимогам закону рішення суду апеляційного суду, а тому воно підлягає скасуванню з вищевказаних підстав з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.