Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 червня 2010 року кошти у сумі 30 000 грн були сплачені ним відповідачеві в якості авансу в рахунок оплати за купівлю гаража у автокооперативі № 16, але у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу не відбувся відповідач частину грошей а саме 7 000 грн повернув, пообіцявши залишок повернути після продажу гаража та не виконав своєї обіцянки. Враховуючи зазначене позивач просив стягнути з відповідача 23 000 грн, а також 3 079,47 грн - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 03 червня 2010 року по 03 грудня 2014 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 23 000 грн у повернення авансу. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд вірно виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки час повернення повної суми сторонами визначений певною подією, яка досі не настала. Керуючись ст. 570 ЦК України, дійшов вірного висновку про те, що спірна сума отримана позивачем в якості авансу, а не завдатку, у зв'язку із чим підлягає поверненню із врахуванням уже повернутих коштів.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновку суду апеляційної інстанції вони не впливають та його не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення авансу.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.