Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання за касаційною скаргою комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року,

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи спір, суди правильно виходили із того, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого просив ОСОБА_4

Як вбачається із договору про добровільне погашення заборгованості за послуги теплопостачання та ГВП від 3 грудня 2010 року, відповідач визнав борг, який утворився в 2009-2010 роках, а тому саме з 3 грудня 2010 року строк позовної давності тривалістю у три роки починається заново.

Із даною позовною заявою позивач звернувся 18 червня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності переривався подачею заяви про видачу судового наказу є необґрунтованими, оскільки звернення із заявою про видачу судового наказу відбулося поза межами трирічного строку позовної давності (11 березня 2014 року).

Інші доводи скарги законність та обґрунтованість судових рішень не спростовують.

Таким чином, касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року слід відхилити.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.