6-251св13 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 15.05.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Ватес", про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 06 грудня 2012 року,

У листопаді 2011 року прокурор м. Чернігова в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10 вересня 2007 року між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 7607С55, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 111172,71 швейцарських франків для придбання житла на первинному ринку, шляхом інвестування коштів у житлове будівництво двох квартир АДРЕСА_1. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позичальником та банком 10 вересня 2007 року укладено договір іпотеки № 7607Z155, згідно з яким в іпотеку банку передано майнові права на квартири АДРЕСА_1, будівництво яких не завершене і які в майбутньому стануть власністю ОСОБА_4

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7607 С55 від 11 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у розмірі 1 033 259,73 грн., звернено стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 295,2 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_4 10 вересня 2007 року було укладено кредитний договір № 7607С55, згідно з яким ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 111172,71 швейцарських франків строком до 01 вересня 2021 року зі сплатою відсотків у розмірі, визначеному п. 2.21 договору, в валюті кредиту для придбання житла на первинному ринку шляхом інвестування коштів у житлове будівництво.

На забезпечення виконання зобов"язання між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_4, 10 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким банку були передані належні ОСОБА_4 майнові права на незавершену будівництвом двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на двокімнатну квартиру № 20, розташовану на п'ятому поверсі загальною площею 76,13 кв.м. в даному будинку. У подальшому була проведена зміна нумерації квартир № 19 та № 20 на № 18 у зв'язку з переплануванням квартир, у результаті чого загальна площа квартири № 18 збільшилась до 295,2 кв. м., до якої увійшла і додаткова кімната на мансардному поверсі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для звернення стягнення на квартиру, як майно немає, у зв'язку з наявністю рішення про звернення стягнення на майнові права та у зв'язку з тим, що право на квартиру, як майно до ОСОБА_4 не перейшло.

Ухвалюючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перепланування квартири, зміна номерів квартири та наступний продаж квартири, яка предмета іпотеки іншій особі не припиняє іпотеку та права банку на звернення стягнення на іпотечне майно,

Однак із такими висновками апеляційного суду погодитись повною мірою не можна, виходячи з наступного.

За положеннями ст. 16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає

державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий

будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки

відповідно до іпотечного договору.

При цьому, якщо предметом іпотеки були майнові права, то інвестор стає власником квартири відповідно до умов інвестиційного договору за умови виконання умов договору, зокрема, оплати усіх необхідних за договором платежів.

Отже, вирішуючи питання про перехід до інвестора права власності на проінвестоване майно, суди мають встановлювати, чи були виконані інвестором усі умови договору та профінансовано майно у повному обсязі, у зв'язку з чим, чи має право інвестор на отримання об'єкта інвестування у власність.

Разом з тим, за положеннями ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Отже, за положеннями зазначеної норми права передбачено збереження іпотеки на предмет іпотеки при переході прав на нього до іншої особи.

Ухвалюючи рішення, суди не звернули уваги на те, що предметом іпотеки були майнові права ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_1 та не з'ясували, чи були виконані ОСОБА_4 усі зобов'язання щодо оплати об'єкта інвестування, чи мала вона на момент оформлення права власності на спірне майно за забудовником право вимагати передачі їй квартири як інвестору у власність ("право очікуваної власності") та в якому об'ємі перейшла іпотека до наступного власника об'єкта інвестування.

Крім того, суди не надали оцінку тій обставині, що за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 липня 2011 року було звернуто стягнення на майнові права на зазначені квартири, та у випадку відсутності у ОСОБА_5 "права очикуванної власності" не встановили які права перейшли до нового власника, з огляду на зміст поняття "майнові права", визначений ст. 190 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про оцінку майна та майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні"

Так, за положеннями зазначених норм права, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, судами при розгляді справи порушено положення ст. ст. 212- 214 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи щодо того, чи виникло у боржника "право очікуваної власності" на предмет іпотеки, чи перейшли до нового власника зобов'язання щодо іпотеки майна або майнових прав на отримане у власність майно, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.