Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

Ситнік О.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2013 року

У лютому 2012 року ПАТ "Горлівськтепломережа" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.

Посилаючись на те, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 6 грудня 2011 року скасований судовий наказ від 20 травня 2011 року, виданий Центрально-Міським районним судом м. Горлівки, за заявою ЗАТ "Горлівськтепломережа" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надання послуг з теплопостачання в сумі 1251,78 грн, пені в сумі 24,25 грн, у зв'язку з чим ПАТ "Горлівськтепомережа" звертається з позовною заявою про стягнення значеної заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" (554-15) між ЗАТ "Горлівськтепломережа" і споживачем ОСОБА_3 був укладений договір від 7 квітня 2005 року № 1021862 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання.

Згідно з п. 1 договору підприємство надає громадянину розстрочку у погашення заборгованості за послуги теплопостачання, що утворилася станом на 1 липня 2003 року на суму 570 грн, з 1 травня 2005 року до 30 квітня 2010 року.

Згідно з п. 2 договору обов'язковою умовою надання розстрочки у погашення заборгованості з послуг теплопостачання є своєчасна сплата поточних платежів за теплову енергію.

Згідно з п. 4 договору загальна сума щомісячного обов'язкового платежу складається з суми щомісячного платежу реструктуризованої заборгованості з плати за послуги теплопостачання, зазначеного у п. 1 цього договору та суми щомісячного платежу з послуг по теплопостачанню, визначеного згідно з п.п. 2,3 цього договору.

Згідно п. 9 договору громадянин зобов'язується забезпечити своєчасну сплату поточних платежів та погашення реструктуризованого боргу за послуги теплопостачання згідно з пунктами 1,2,3,4,5,12 договору.

Відповідно до п. 11 договору у разі несвоєчасного внесення плати за цим договором нараховується пеня в розмірі 0,01 відсоток від суми простроченого платежу, встановленого п. п. 4, 12 цього договору, яка нараховується за кожен день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 12 договору громадянин зобов'язується сплатити за послуги теплопостачання за період з 1 липня 2003 року по 30 квітня 2005 року в сумі 367,18 грн. до 30 квітня 2010 року.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2013 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 20 вересня 2012 року скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дорлівськтепломережа" заборгованість за договором реструктуризації від 7 квітня 2005 року в сумі 1251 грн 78 коп, пеню в сумі 18 грн 11 коп та судовий збір 214 грн 60 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2013 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, яка нараховувалась відповідачці з жовтня 2005 року, при тому, що за чотири місяці після укладення 7 квітня 2005 року договору реструктуризації відповідачка достроково погасила суму боргу, передбачену цим договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за період дії договору поточні платежі сплачувались несвоєчасно і не в повному обсязі. Крім того, строк дії договору встановлений до 30 квітня 2010 року і договір не розірваний, а з позовом про стягнення заборгованості за договором реструктуризації ПАТ "Горлівськтепломережа" звернулось у лютому 2012 року.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Виходячи з положень ст. ст. 6, 526, 626- 631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України (435-15) та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

7 квітня 2005 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання № 1021862, згідно з яким відповідачу надано розстрочку погашення заборгованості, що склалася станом на 1 липня 2003 року у розмірі 570 грн за період з 1 липня 2003 року по 30 квітня 2005 року - 376,18 грн; загальна сума реструктуризованої за цим договором заборгованості становить 937,18 грн. У договорі про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання від 7 квітня 2005 року № 1021862, укладеному між сторонами, визначено кінцевий строк його виконання - 30 квітня 2010 року.

З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що за період з травня 2005 року по вересень 2005 року ОСОБА_3 сплачено: у травні 2005 року - 15,62 грн, у липні - 31,24 грн, у серпні - 479,20 грн, у вересні - 411,12 грн, а всього 937,18 грн.

Станом на лютий 2010 року заборгованість з урахуванням пені становила 1251,78 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 (v0012700-08) "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному суді", суд апеляційної інстанції, у разі встановлення при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України та провести перевірку справи в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи сторін, докази та розрахунки, надані позивачем, не з'ясовано за який період проведені нарахування та правильність цих нарахувань, не з'ясовано розмір заборгованості та внесення щомісячних платежів, які здійснювала відповідачка, враховуючи укладений сторонами договір про реструктуризацію заборгованості. Крім того, не перевірені доводи відповідача щодо строку позовної давності.

Зокрема, на порушення ст. ст. 212, 213- 215, 316 ЦПК України апеляційним судом не з'ясовано та належним чином не досліджено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджувалися. Апеляційний суд обмежився лише тим, що переоцінив докази, які встановлені судом першої інстанції.

Апеляційний суд і сам не позбавлений можливості встановити фактичні дані, які мають значення для вирішення спору, а також застосувати норму матеріального права, яка має бути застосована до спірних правовідносин.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 січня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.