Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та стягнення коштів за рахунок спадкового майна за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом до ОСОБА_6 про стягнення 80 тис. грн., отриманих нею за розпискою, а також штрафних санкцій.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 1 вересня 2010 року ОСОБА_6 було отримано від неї у рахунок купівлі Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 80 тис. грн. ОСОБА_6 у подальшому частку квартири не продала і грошей не повернула. Тому вона просила стягнути з неї борг та суми передбачені ст. 625 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. За життя вона заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все, що їй

належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_4

21 травня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6

У зв'язку із цим, місцевий суд своєю ухвалою від 21 вересня 2012 року змінив відповідача з ОСОБА_6 на ОСОБА_4

Протягом розгляду справи позивач змінила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_4, яка є спадкоємицею ОСОБА_6 за рахунок спадкового майна 99 732 грн. з урахуванням 3% річних та інфляції та визнати отримане нею свідоцтво про право на спадщину недійсним.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення боргу скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_4 у межах вартості майна, одержаного нею у спадщину від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 80 тис. грн. У задоволенні позову про стягнення 3% річних та збитків від інфляції - відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Рішення місцевого суду в частині відмови в позові про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що 1 вересня 2010 року ОСОБА_6 було отримано від ОСОБА_3 в рахунок купівлі Ѕ частки її квартири АДРЕСА_1 80 тис. грн. (а.с. 7, 8).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу частки квартири дійсним та визнання за нею права власності на неї було відмовлено (а.с. 69).

Письмових доказів, які б свідчили про повернення ОСОБА_6 отриманих 80 тис. грн., відповідачем до суду не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 18).

ОСОБА_4, згідно із повідомленням приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу та її заяви від 21 травня 2012 року прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, але свідоцтва про право власності не отримувала.

ОСОБА_3 в передбачені законом строки звернулася до ОСОБА_4 з вимогою про погашення боргу ОСОБА_6, яка є спадкоємцем, в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину, про що свідчить її позов від 21 вересня 2012 року.

За змістом ст. 1218, ч 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1281, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то відповідати перед ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борг спадкодавця мають спадкоємці, які прийняли спадщину, у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вирішуючи спір та стягуючи на користь позивача всю суму боргу з відповідача, апеляційний суд належним чином не визначив обсяг відповідальності відповідача як спадкоємця перед кредитором, не з'ясував обсяг спадкового майна, його вартість, чим порушив правила ст. 1282 ЦК України. Висновок апеляційного суду про стягнення всієї суми боргу із посиланням у резолютивній частині на стягнення у межах вартості спадкового майна неможливо вважати обґрунтованим, оскільки вартість спадкового майна не визначена, а відтак суд позбавлений був можливості зробити висновок щодо обсягу відповідальності спадкоємця.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 301, 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та встановлені факти про наявність у спадкоємця боргу перед кредитором уваги не звернув, по суті спір про стягнення боргу не вирішив, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.