Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Мартинюка В.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального закладу "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" про визнання незаконним та скасування наказу

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року, -

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона працює на посаді інженера з охорони праці та за сумісництвом інженером з метрології комунального закладу "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" (далі - КЗ "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер"). Наказом головного лікаря КЗ "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" №20 від 10 лютого 2012 року їй оголошено догану.

Посилаючись на те, що дисциплінарне стягнення застосовано до неї із порушенням норм трудового права, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КЗ "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" № 20 від 10 лютого 2012 року про оголошення догани та стягнути з відповідача понесені нею витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря КЗ "Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" №20 від 10 лютого 2012 року про оголошення ОСОБА_3 догани.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу фахівця в галузі права.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування додаткового рішення та ухвали апеляційного суду у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у цій частині.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За положеннями ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки про стягнення компенсації витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили із того, що ОСОБА_4 був допущений до участі у справі та приймав участь у справі як представник позивачки ОСОБА_3 та користувався процесуальними правами представника, а не особи, яка надає правову допомогу, що відсутні докази про витрати на правову допомогу.

За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що особа, яка надає правову допомогу, не є представником осіб, що беруть участь у справі.

Із журналу судового засідання від 23 травня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 було заявлено клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі у якості представника і це клопотання задоволено. На підтвердження повноважень ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_3 в суді додано довіреність від 22 червня 2011 року. У цьому ж журналі судового засідання та у журналі наступних судових засідань зазначено, що ОСОБА_4 - представник позивачки ОСОБА_3, він давав пояснення, заявляв клопотання.

Таким чином, ОСОБА_4 приймав участь у розгляді справи в якості представника позивачки із повноваженнями представника, передбаченими

ст. 44 ЦПК України, а тому посилання ОСОБА_3 на договір про надання правової допомоги від 17 квітня 2012 року безпідставні. У доданих до позовної заяви чеках від 16 та 17 квітня 2012 року зазначено про поповнення ОСОБА_4 картки по номеру, відсутні прізвище платника та дані про оплату правової допомоги.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення компенсації витрат на правову допомогу.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.