6-49591св12 Про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню - 15.05.2013 Прийняття

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Мазур Л.М., Наумчука М.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що вказані вчинені приватним нотаріусом виконавчі написи не відповідають вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , з огляду на те, що закон не передбачав вчинення виконавчого напису нотаріуса, як досудовий спосіб звернення стягнення на рухоме майно.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2012 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

У касаційних скаргах ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено договори застави рухомого майна. Оскільки позивачем кредитні зобов'язання не виконані, нотаріус вчинив виконавчі написи про звернення стягнення на предмет застави, як це передбачено чинним законодавством.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, а отже виконавчі написи нотаріусом вчинені з порушенням норм чинного законодавства.

Проте повністю погодитися з висновками апеляційного суду не можна з таких підстав.

Згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) , а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) (далі - Інструкція).

Згідно з ч.2 п. 283 Інструкції, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

За змістом ч. 2 п. 284 Інструкції та ст. 87 Закону України "Про нотаріат" заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (1172-99-п) , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" цей Закон є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 5 частини 1 ст. 26 вказаного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, укладеного 11 вересня 2006 року між ним та ВАТ "Банк "БІГ Енергія", останній звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з метою вчинення виконавчого напису на рухоме майно, яке перебувало в заставі на підставі договору застави, укладеного 17 березня 2008 року між тими ж сторонами.

4 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було вчинено виконавчі написи за №1750 та №1751, відповідно до яких нотаріус запропонувала звернути стягнення на рухоме майно, яке належать приватному підприємцю ОСОБА_6 на приватної власності, а саме: транспортний засіб марки Renault Magnum AE430, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпричіп бортовий тентований марки Desot 30PH, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортний засіб марки Renault Magnum AE430, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3; напівпричіп бортовий тентований марки Srem Fruehauf, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед ВАТ "Банк "БІГ Енергія" в розмірі 1482229 грн. 15 коп., що еквівалентно 185726, 71 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 8 грудня 2010 року провадження у справі за позовом ВАТ "Банк "БІГ Енергія" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд не з'ясував чи підлягає вказаний спір розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки кредитний договір та договір застави, укладені банком з позивачем, як фізичною особою - підприємцем, залишив поза увагою ухвалу апеляційного суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, якою провадження у справі в порядку цивільного судочинства було закрито. Крім того, при вирішені спору апеляційний суд послався на норми закону, які на час вчинення виконавчого напису (4 листопада 2011 року) діяли в іншій редакції, оскільки зміни у цей закон, які надали право нотаріусам здійснювати звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса, внесені Законом України від 22 вересня 2011 року.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Банк "БІГ Енергія" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 6 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.