Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

Суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О.,

Сімоненко В.М., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Луганського слідчого ізолятора № 17 про стягнення грошової допомоги при звільненні, грошового утримання із урахуванням індексації, продовольчого пайка, моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року,

У травні 1998 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Луганського слідчого ізолятора № 17 неодноразово уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача стягнення грошової допомоги в сумі 366,35 грн, продовольчий пайок в натурі, середній заробіток за весь період затримки повного розрахунку при звільненні за період з 18 вересня 1996 року по 01 січня 2008 року в розмірі грошового та продовольчого утримання з урахуванням індексації доходів на загальну суму 160 944,920 грн., індексацію за друге півріччя 2008 року 375,78 грн, грошове утримання з 01 січня 2008 року по день фактичного розрахунку в розмірі щомісячного утримання в сумі 2 948,20 грн, а також просив стягнути відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5 562 432 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в УЛ-314/189, звідки його було звільнено з посади помічника начальника по кадрах в запас на підставі п. 64 "б" у зв'язку з хворобою наказом начальника УМВС України в Луганській області від 18 вересня 1996 року № 361 л/с.

Згідно із довідкою фінанского управління Управління внутрішній справ України в Луганській області від 09 грудня 1997 року та грошовим атестатом розмір грошового утримання ОСОБА_3 на день його звільнення становив 172,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем у повному обсязі отримано грошову допомогу при звільненні у розмірі п'ятимісячного грошового утримання в сумі 493,75 грн.

Із такими висновками судів слід погодитись, як такими, що відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, фактичним правовідносинам сторін та нормам матеріального права.

Порядок нарахування при звільненні грошової допомоги особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) зі змінами на час звільнення особи.

Судами зазначена постанова Кабінету Міністрів України застосована відповідно до її змісту, який діяв на час звільнення позивача, та суди обґрунтовано дійшли до висновку, що до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 7 зазначеної постанови зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1992 року № 463, і підлягає застосуванню п. 10 зазначеної постанови, оскільки п. 7 передбачає нарахування пенсії як періодичних платежів, а не грошової допомоги як одноразового нарахування.

Доводи касаційної скарги у цій частині суперечать змісту зазначених правових норм.

Інших доводів щодо порушення судами норм матеріального або процесуального права, які б впливали на правильність та справедливість судових рішень (ч. 2 ст. 337 ЦПК України), касаційна скарга не містить.

Порушення норм процесуального права щодо процедури розгляду справи на правильність та справедливість судових рішень не впливає, а тому відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.