6-46534св12 Про визнання права користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою - 15.05.2013 Прийняття

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Мазур Л.М., Наумчука М.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права користування земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 5 жовтня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 жовтня 2012 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про реальний розподіл в натурі підсобних приміщень, а саме: сараю та підвалу домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою, в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що на підставі договору дарування від 24 липня 1996 року вона є власником 28/100 частин жилого будинку з відповідною частиною господарських і побутових споруд, розташованих по АДРЕСА_1, також на підставі свідоцтва про право власності на житло від 4 жовтня 1994 року за №1020 вона набула право власності на квартиру № 3 у цьому ж будинку. Позивач посилалась на те, що земельні ділянки площею 0,13 га та 0,0448 га надавались в користування та оброблялись її матір'ю ОСОБА_8 і бабусею - ОСОБА_9, а тому відповідно мають бути надані їй в користування. Державних актів на право власності на ці земельні ділянки вона не отримувала. Інша частина прибудинкової території повинна бути надана їй і відповідачці в користування пропорційно часткам у домоволодінні, розташованого за вказаною адресою.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 5 жовтня 2011 року позов ОСОБА_10 задоволено частково. Встановлено відповідно до варіанту №3 та додатку №4 (схема визначення порядку користування земельною ділянкою) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24 січня 2010 року №137 наступний порядок користування земельною ділянкою пропорційно часткам, які належать співвласникам домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1: в загальне користування ОСОБА_11 та ОСОБА_7 виділено земельну ділянку на території двору площею 523 кв.м, в тому числі під підвалом жилого будинку літ. "А" і сараєм літ. "Б"; в особисте користування ОСОБА_6 виділено вільних від забудови дві земельні ділянки загальною площею 1157 кв. м: І- площею 1051 кв.м, ІІ - площею 106 кв.м, з початку двору під кв. 3 жилого будинку літ. "А"; в особисте користування ОСОБА_7 виділено дві земельні ділянки загальною площею 352 кв.м, а саме ділянка ІІІ під город площею 328 кв.м і ділянка площею 24 кв. м під кв. 2 жилого будинку літ. "А". Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 частину судових витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи і за розробку кадастрового плану в загальній сумі 976 грн. 11 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 жовтня 2012 року вказане рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторони не є співвласниками прибудинкової земельної території, проте вони користуються на протязі тривалого часу відповідними частинами вказаної земельної ділянки, а тому між ними має бути встановлено порядок користування земельними ділянками.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відомостей про наявність рішення уповноваженого органу про надання у користування сторін, співвласників житлового будинку, земельної ділянки у розмірі, що перевищує, раніше надані кожному із них ділянки в порядку передбаченому ст.ст. 116, 118 ЗК України, в матеріалах справи відсутні і такий факт встановлений не був.

Проте повністю погодитись з висновками судів не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить 77/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, та перебуває у користуванні 0,13 га земельної ділянки за вказаною адресою, а ОСОБА_7 відповідно належить 23/100 частини домоволодіння за вказаною адресою та в її користуванні перебуває 0,05 га земельної ділянки за тією ж адресою.

Як вбачається із довідки Козачелагерської сільської ради за №1008 від 7 липня 1996 року (а.с. 137) на підставі рішення Козачелагерської сільської ради за № 75 від 17 листопада 1993 року ОСОБА_12 надавалась земельна ділянка площею 0,045 га для обслуговування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

В матеріалах справи містяться рішення виконкому Козачелагерської сільської ради народних депутатів №88 від 15 жовтня 1997 року про передачу ОСОБА_13 у приватну власність земельної ділянки 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.73), лист виконкому Козачелагерської сільської ради від 23 жовтня 2008 року, згідно якого у погосподарській книзі №12 за 2001-2005 роки за ОСОБА_6 значиться земельна ділянка площею 0,13 га.

Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи від 24 січня 2010 року, експертом було запропоновано співвласникам домоволодіння три варіанти користування земельною ділянкою. Визначаючи порядок користування експерт виходив з площі земельної ділянки 2032,00 кв.м.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельної ділянки громадянами.

Відповідно п. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною 2 статті 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Із роз'яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за № 7 від 16 квітня 2004 року (va007700-04) , вбачається, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув; не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не врахував вказівки зазначені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року щодо визначення обсягу прав сторін відносно земельної ділянки, її правового статусу як прибудинкової території багатоквартирного будинку або земельної ділянки, яка надана для обслуговування житлового будинку чи для інших цілей, в тому числі сільськогосподарських, виходячи з вимог законодавства, яке діяло на час виділення або надання земельної ділянки та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

Відмовивши позивачу у позові, суд фактично не вирішив спір по суті, не з'ясував порушено чи не порушено право позивача та чи підлягає воно захисту.

За вказаних обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Разом з тим, не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки в порушення вимог ст. 212- 215 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставин справи, не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, залишивши поза увагою уточнені позовні вимоги ОСОБА_6 (а.с.162-164) щодо виключення зі складу спільного користування земельну ділянку площею 0,045 га, не з'ясував, земельна ділянка якого розміру надавалась сільською радою для обслуговування житлового будинку, та згідно якого рішення сторони користуються спірною земельною ділянкою, не надав належної оцінки наявним у справі довідкам з яких вбачається різна площа земельної ділянки, якою користуються сторони. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи (а.с.99-125), яка була проведена фактично без врахування правовстановлюючих документів на підставі довідок, в яких зазначені відмінності щодо дійсного розміру земельних ділянок, виходячи з фактичного землекористування не врахувавши позовної вимоги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вказаних розбіжностей не усунув та не сприяв з'ясуванню зазначених обставин.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 5 жовтня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 9 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.