Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ткачука О.С. Висоцької В.С. Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними; за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", малого приватного підприємства "Будівельник" (далі - МПП "Будівельник") про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2013 року,

У травні 2012 року ПАТ "Західінкомбанк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов договору іпотеки від 13 грудня 2007 року МПП "Будівельник" передав банку в іпотеку нежитлові будівлі магазинів АДРЕСА_1. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 травня 2009 року, яке в подальшому було скасовано апеляційним судом, право власності на спірні будівлі визнано за ОСОБА_4 У порушення умов договору іпотеки ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_5 указане майно за договорами купівлі-продажу від 13 квітня 2012 року. Враховуючи викладене, позивач просив визнати указані договори купівлі-продажу недійсними.

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Західінкомбанк", в якому послався на те, що до передачі МПП "Будівельник" банку спірних приміщень за договором іпотеки МПП "Будівельник" позичив у нього грошові кошти за договором позики. В подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням підприємством договору позики, за ОСОБА_4 визнано право власності на спірне нерухоме майно. Враховуючи викладене, позивач просив визнати договір іпотеки, укладений 13 грудня 2007 року між МПП "Будівельник" та ПАТ "Західінкомбанк", недійсним.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2013 року, позов ПАТ "Західінкомбанк" задоволено. Визнано договори купівлі-продажу магазинів № 5 по АДРЕСА_1 та № 6 по АДРЕСА_1 недійсними. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Західінкомбанк".

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ПАТ "Західінкомбанк", суди, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач, як іпотекодержатель, має право на пред'явлення позову про визнання договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо двох магазинів недійсними, так як не вимагає повернення майна йому, а приводить сторін до попереднього стану з метою можливого звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того ОСОБА_4 набув право власності на спірне майно (предмет іпотеки) на підставі скасованого у подальшому рішення суду, а зі скасуванням цього рішення втрачаються ті правові наслідки, що з нього випливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.