Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" (далі - ТОВ "Полянецьке") на рішення апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 18 лютого 2011 року по 15 вересня 2011 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ "Полянецьке" та працював на посаді директора підприємства. Рішенням позачергових загальних зборів товариства від 09 серпня 2011 року позивача було відсторонено від займаної посади та наказом генерального директора ТОВ "Полянецьке" № 135-к від 15 вересня 2011 року звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП. В день звільнення 09 серпня 2011 року та по 15 вересня 2011 року розрахунок з позивачем не проведено. Згідно довідки № 89 від 02 грудня 2011 року заробітна плата ОСОБА_3 складає 7 400 грн на місяць. З урахуванням уточнень та доповнень, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 7 473 грн 85 коп., компенсацію невикористаної відпустки у розмірі 1411 грн 22 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 41 554 грн 52 коп., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2012 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 4 жовтня 2012 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 липня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Полянецьке" на користь ОСОБА_3 заборгованість з заробітної платі за період з 15 серпня 2011 року по 15 вересня 2011 року у розмірі 7 400 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2011 року по 14 березня 2012 року у розмірі 40 341 грн 93 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Полянецьке" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наказом № 16-к від 19 лютого 2010 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора ТОВ "Полянецьке".

Рішенням позачергових зборів учасників ТОВ "Полянецьке" від 09 серпня 2011 року ОСОБА_3 відсторонено від займаної посади.

Наказом генерального директора ТОВ "Полянецьке" № 135-к від 15 вересня 2011 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора ТОВ "Полянецьке" на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

ТОВ "Полянецьке" 30 березня 2011 року проведено розрахунок з ОСОБА_3 за період з 09 по 15 серпня 2011 року у розмірі 2251 грн 22 коп., що підтверджується довідкою від 21 травня 2012 року № 57 (а.с. 63).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ "Полянецьке" не здійснило повного розрахунку з ОСОБА_3 при звільненні та останнім не пропущено строк звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (v004p710-12) щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього кодексу, визначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки 30 березня 2012 року підприємство здійснило ОСОБА_3 виплату частину заробітної плати у розмірі 2 251 грн 22 коп. строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати перервався.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Полянецьке" заборгованості з заробітної плати за період з 30 вересня 2011 року по 14 березня 2012 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке" відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 04 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.