Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Диби В.Г., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Золочівського району Львівської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2012 року,

У квітні 2012 року прокурор Золочівського району Львівської області звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка є її дочкою, був укладений договір купівлі-продажу 9/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1, за яким вони не мали фактичного наміру на придбання та продаж частки будинку, тому договір є фіктивним.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 вересня 2005 року.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2012 року, позов прокурора задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 24 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора Золочівського району Львівської області, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір не передбачав настання наслідків, які ним обумовлювались, оскільки ОСОБА_4 залишилась мешкати в тій же частині будинку, яку вона продала дочці, тому договір є фіктивним.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішенням суду першої інстанції права та обов'язки ПАТ КБ "Приватбанк" порушені не були.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 вересня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка є її дочкою, був укладений договір купівлі-продажу 9/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2005 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. 30 вересня 2005 року між ОСОБА_5 та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (тепер - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок № 19а по вул. Привокзальній у с. Вороняки Золочівського району Львівської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із загальною характеристикою житлових будинків № 19 та № 19а по вул. Привокзальній у с. Вороняки Золочівського району Львівської області - це один і той же будинок. Вказаний будинок знаходиться в іпотеці у ПАТ КБ "ПриватБанк" у зв'язку з забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5

Таким чином, не залучення ПАТ КБ "ПриватБанк" до участі в справі в якості третьої особи, є порушенням його прав, оскільки банк є іпотеко держателем і визнання договору купівлі-продажу, який став підставою для реєстрації права власності на іпотечне майно, недійсним впливає на права та обов'язки сторін кредитного договору та договору іпотеки, на об'єм зобов'язань сторін щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, банки мають залучатись до участі у судовому розгляді спорів про право власності на майно, щодо якого вони виступають обтяжувачами у порядку, встановленому ч. 2 ст. 35 ЦПК України, для визначення наявності таких обтяжувачів необхідно використовувати інформацію з відповідних реєстрів обтяжень.

Крім того, відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим апеляційний суд на вказані положення закону уваги не звернув і відмовив у задоволенні клопотання ПАТ КБ "ПриватБанк" про витребування рішення виконавчого комітету Вороняцької сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 вересня № 35, яке було підставою реєстрації права власності на житловий будинок № 19а по вул. Привокзальній у с. Вороняки Золочівського району Львівської області.

Також згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували, не встановили факт правомірності володіння майном сторонами та правову основу права власності, не дослідили кредитний договір та договір іпотеки, не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню та дійшли передчасного висновку про задоволення позову та про те, що права ПАТ КБ "ПриватБанк" винесенням рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року не порушені.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.