Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А.,Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення не виплаченого страхового відшкодування,

за касаційною скаргою Гедз Юлії Володимирівни в інтересах та за довіреністю Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2012 року,

В травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі ПАТ "СК "Українська страхова група") про стягнення невиплаченого страхового відшкодування. Вказав, що 04 червня 2009 року між ним і відповідачем було укладено договір № 28-0220-0361 добровільного страхування автомобіля марки Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. 13 березня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований автомобіль. 16 березня 2010 року подав письмову заяву про настання страхового випадку і надав пошкоджений автомобіль для огляду і оцінки матеріального збитку. Відповідно до акту огляду транспортного засобу, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у присутності представника відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 132 632,58 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу, становить 94 733,37 грн. На відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля ним витрачено 59 860,00 грн.

Відповідач у виплаті страхового відшкодування відмовив з підстав, що відновлювальний ремонт транспортного засобу було здійснено без погодження із страховиком з посиланням на п. 11.1.10.3 договору страхування.

Вважає відмову незаконною і просить стягнути з відповідача 121 930,56 грн, із яких: 59 650,00 грн - невиплачена сума страхового відшкодування, 42 411,15 грн пеня, 6 214,21 грн - збитки від інфляції, 3 485,85 грн - 3 % річних, 9 169, 35 грн проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 000 грн - моральна шкода.

У вересні 2012 року представник позивача ОСОБА_6 подав до суду уточнений розрахунок суми пені, згідно з яким пеня нарахована станом на 27 вересня 2012 року (за 893 дні) в сумі 53 267,45 грн.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група", в особі Вінницького управління продаж Центральної регіональної дирекції ПАТ "СК "Українська страхова група", на користь ОСОБА_3 113 217,45 грн, в тому числі: 59 650,00 грн - матеріальної шкоди, 53 267,45 грн пені, 300 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група", в особі Вінницького управління продаж Центральної регіональної дирекції ПАТ "СК "Українська страхова група", на користь держави 1 132,17 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2012 року, рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 27 вересня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ПАТ "СК"Українська страхова група" про стягнення невиплаченого страхового відшкодування задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група" невідшкодовану суму страхового відшкодування - 59 650,00 грн, пеню в сумі 21 891,55 грн, інфляційні втрати в сумі 6 214,21 грн, 3 % річних у сумі 3 485,85 грн, проценти за користування грошовими коштами в сумі 9 169,35 грн, а всього - 100 410 грн 12 коп.

В решті позову в задоволенні відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь держави 1004 грн судового збору.

У касаційній скарзі Гедз Ю.В. в інтересах та за довіреністю ПАТ "СК "Українська страхова група" просить скасувати рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2012 року в частині стягнення з ПАТ "СК "Українська страхова група" на користь ОСОБА_3 невідшкодовану суму страхового відшкодування в розмірі 59 650 грн 00 коп., пеню в розмірі 21891 грн 55 коп., інфляційні витрати в сумі 6 214 грн 21 коп, 3 % річних в розмірі 3 485 грн 85 коп., проценти за користування грошовими коштами в сумі 9 169 грн 35 коп, а разом - 100 410 грн 12 коп. В іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язанння за договором добровільного страхування автомобіля марки Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, але не погодився з розрахунком розміру пені та Законом, який застосував місцевий суд.

Проте повністю погодитися з висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судами встановлено, що 04 червня 2009 року між сторонами був укладений договір добровільного страхування автомобіля марки Mitsubishi Lancer 1.6 comfort, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

13 березня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено застрахований автомобіль. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 132 632,58 грн, а вартість матеріального збитку, завданого позивачу, складає 94 733,37 грн.

Судами також встановлено, що на відновлення автомобіля позивач витратив 59 860,00 грн, які відповідач відмовився відшкодувати у зв'язку із ремонтом транспортного засобу без згоди відповідача.

Встановивши такі обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що відмова страховика суперечить договору страхування, оскільки відповідно до п. 7.10 договору ця підстава стосується випадків ремонту до огляду страховиком пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Визначення розміру страхового відшкодування визначається розділом 9 договору.

Відповідно до п. 9.1 договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу, документів, зазначених у розділі 8 договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір страхової суми за договором.

У разі конструктивної загибелі транспортного засобу (якщо матеріальний збиток перевищує 60 % дійсної вартості транспортного засобу, зазначеного в договорі), страховик має право на прийняття рішення стосовно розрахунку розміру страхового відшкодування за варіантами, передбаченими пунктами 9.4.1 і 9.4.2 договору.

Судами встановлено, що розмір страхової суми за договором становить 102 000 грн.

Встановивши, що відповідач не скористався своїм правом на визначення розміру збитків за жодним із варіантів розрахунку, передбачених пунктами 9.4.1 і 9.4.2 договору, суди прийшли до правильного висновку про обов'язок страховика відшкодувати понесені позивачем збитки у зв'язку із відновленням пошкодженого транспортного засобу 59 650,00 грн, оскільки вони не перевищують ліміт, визначений розділом 3 договору, і в цій частині позовних вимог рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

Обгрунтованим є і рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди.

Разом з тим колегія суддів не може повністю погодитися з висновками апеляційного суду в частині вимог про стягнення пені, інфляційних витрат, 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування чужими грошима.

Так згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до пункту 13.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть майнову відповідальність шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінець такого платежу.

Відповідно до ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені, відсотків та інфляційних нарахувань за порушення відповідачем своїх зобов'язань, апеляційний суд належним чином не врахував вимоги ст. ст. 536, 549, 550, 625 ЦК України і умови відповідальності сторін за договором страхування та не перевірив правильність розрахунку пені за порушення грошового зобов'язання відповідачем і, зокрема, чи не перевищує пеня розмір, встановлений пунктом 13.1 договору.

Із змісту судових рішень також вбачається, що судом стягнуто 3485,85 грн - 3 % річних за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України та 9169,35 грн процентів за користування грошовими коштами.

Разом з тим, в рішенні апеляційного суду не зазначено, яким законом, крім ст. 625 ЦК України, чи пунктом договору між сторонами встановлений відсоток за користування коштами та його розмір, і в рішенні не навів свого розрахунку.

З цих підстав рішення апеляційного суду в частині стягнення пені, інфляційних витрат, 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування чужими грошима підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Гедз Юлії Володимирівни в інтересах та за довіреністю приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2012 року в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних витрат, 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання та процентів за користування чужими грошима скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає