Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області та ОСОБА_5, третя особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, про скасування рішення сільської ради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 січня 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області та ОСОБА_5, третя особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, про скасування рішення сільської ради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

В обґрунтування позову зазначав, що в 1995 році його мати ОСОБА_6 подарувала йому будинок АДРЕСА_1. Земельна ділянка під вказаним будинком приватизована не була.

У 2010 році він звернувся для оформлення права користування земельною ділянкою, проте йому було відмовлено у зв'язку з тим, що спірну земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_6 рішенням Білогородської сільської ради №24 від 25 грудня 2003 року. Внаслідок цього остання оформила державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2004 року. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після неї отримала ОСОБА_7

Вважав, що вказане рішення сільської ради та державний акт є незаконними.

Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 січня 2013 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Білогородської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №24 від 25 грудня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,208 га у АДРЕСА_1.

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_6 зареєстрований у Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди, за №2324, скасовано його реєстрацію.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-3101, на ім'я ОСОБА_5 від 7 грудня 2011 року, щодо спадщини на майно ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) дійшов вірного правового висновку, що після передачі позивачу права власності на житловий будинок до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.