Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва до ОСОБА_6, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради, ОСОБА_7, Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, про виселення без надання іншого житла, за касаційною скаргою комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, яке діє через представника начальника відокремленого структурного підрозділу "Відрадненський" Буняка Віталія Карповича, на рішення апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року,

У липні 2007 році комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 без законних підстав для вселення, а тому підлягає виселенню без надання іншого житла. Квартира однокімнатна, жилою площею 12,7 кв. м, загальною - 16,9 кв. м, з лютого 2002 року знаходиться на балансі позивача та обслуговується дільницею по експлуатації житла № 910. На неодноразові приписи про виселення ОСОБА_6 не реагує.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, яке є правонаступником комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що згідно з ордером № 14189, виданим 20 грудня 1993 року на підставі рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року № 1243, ОСОБА_7 на період роботи надано службове жиле приміщення у квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 22, т. 1).

Відповідно до ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно зі ст. 121 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Відповідно до п. 32 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого Постановою Рада Міністрів УРСР № 37 від 04 лютого 1988 року (37-88-п) , працівники підприємств та організацій залізничного транспорту загального користування на час їх перебування у трудових відносинах із зазначеними підприємствами та організаціями.

Згідно з п. 21, 27 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого Постановою Рада Міністрів УРСР № 37 від 04 лютого 1988 року (37-88-п) , на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Ордер дійсний протягом 30 днів.

Наймач службового жилого приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім'ї.

Наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним службове жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 своє право на заселення у службове приміщення не використав: не був зареєстрованим та не проживав.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 до Сектору у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб 4-го територіального відділу міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: ОСОБА_10, державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання та зобов'язання відповідача зареєструвати його за адресою: АДРЕСА_2, відмовлено.

З урахуванням наведеного надання згоди на проживання відповідача у спірній квартирі за відсутності у нього самого права на користування цією квартирою є безпідставним.

Крім того, як вбачається з листа заступника начальника залізниці з кадрів від 24 вересня 2010 року ОСОБА_7 звільнений з роботи з посади начальника поїзда вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирський відповідно до ст. 38 КЗпП України (наказ від 11 березня 2003 року № 532/ос).

Таким чином, на момент звернення позивачів та третіх осіб із самостійними вимогами відсутні докази щодо права використання службового житла ОСОБА_7 після закінчення терміну, на який йому ця квартира надавалась.

Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні вимог про виселення відповідача із спірного приміщення не звернув уваги на статус спірного приміщення та не застосував до спірних правовідносин відповідні норми законодавства, які регулюють порядок надання і використання службового приміщення та дійшов невірного висновку щодо законного вселення відповідача у спірну квартиру.

Крім того, апеляційний суд вказуючи у своєму рішенні, що належним позивачем у даному спорі є комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, а не комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, позовні вимоги якого задоволені місцевим судом, не звернув уваги на те, що комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації у даному спорі були заявлені самостійні вимоги, які місцевим судом були розглянуті.

Отже суд першої інстанції вірно з'ясував права та обов'язки сторін, визначився з характером спірних правовідносин та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, а апеляційний суд помилково скасував це рішення.

За таких обставин оскаржуване у касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року скасувати, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.