Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Фаловської І.М,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - громадська організація "Дачне товариство "Планета-плюс", про визнання незаконним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2012 року,

У листопаді 2010 року прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, серії ЯИ № 076409, виданого Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 30 квітня 2010 року на ім'я відповідача та витребування цієї земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 безпідставно, усупереч порядку, встановленого діючи земельним законодавством, у порушення інтересів держави, отримано у власність земельну ділянку.

Розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1029-р від 6 квітня 2010 року, на підставі якого відповідачем набута у власність спірна земельна ділянка, було скасовано розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1804-р від 13 вересня 2010 року.

Крім того, відповідач у порушення вимог ст. ст. 9, 118 ЗК України із заявами про передачу такої земельної ділянки у власність, у тому числі про надання згоди на розроблення проекту відведення, до Севастопольської міської ради не звертався, рішень пов'язаних з передачею йому земельної ділянки радою не приймалося.

Посилаючись на викладене та на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, прокурором Гагарінського району м. Севастополя просив позов задовольнити.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 8 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора м. Севастополя просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 6 квітня 2010 року № 1029-р "Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 5,8 га з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) громадської організації "Дачне товариство "Планета-0плюс" та про передачу у власність членам цієї організації земельних ділянок, розташованих у районі бухти Соляної" затверджено комплексний проект землеустрою та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності 546 громадян - членів організації на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва. У власність 56 громадянам, членам громадської організації, передано земельні ділянки в межах безоплатної приватизації по 0, 1 га відповідно додатку.

На підставі вказаного розпорядження 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва, розташовану у АДРЕСА_1

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог, оскільки на час переданні спірної земельної ділянки у власність позивача, Севастопольська міська рада не була власником земельної ділянки по АДРЕСА_1

Крім того, судом зазначено про невідповідність обраного позивачем способу захисту, а саме - визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ч.ч.6-9 ст. 118 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ст. ст. 173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

На порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди попередніх інстанцій, на зазначені положення закону уваги не звернули; доводи та заперечення сторін належним чином не перевірили; у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовими нормами, якими вони регулюються; належним чином не вмотивували та не обґрунтували свого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Так при вирішенні спору, суди належним чином не з'ясували у яких межах територіально знаходиться спірна земельна ділянка й кому належить право на її розпорядження й у порушення вимог ч. 4 cт. 10 ЦПК України (1618-15) не витребували відповідні докази на підтвердження цього, й взагалі не сприяли повному й всебічному з'ясуванню дійсних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення.

Також судами попередніх інстанцій не встановлено, які повноваження мала громадська організація "Дачне товариство "Планета-плюс" у сфері земельних правовідносин, з якою заявою зверталося товариство до Севастопольської міської державної адміністрації про передачу земельної ділянки, яке цільове призначення зазначалося ним у заяві, чи був ОСОБА_1 членом цього товариства й чи надавав він певні повноваження щодо звернення із заявою про передачу землі у власність, чи виносилося відповідно нього акт індивідуальної дії - відповідне рішення міської ради.

Не з'ясовано судами належним чином не з'ясовано чи було розроблено відповідну проектно-технічну документацію щодо спірної земельної ділянки та проведено її затвердження уповноваженим органом та не перевірені відомості про отримання заяви відповідача про надання йому земельної ділянки.

Встановлення зазначених обставин має визначальне значення для правильного вирішення справи, проте судові рішення на порушення вимог закону ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, є необґрунтованим й безпідставним посилання судів на відсутність повноважень Севастопольської міської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки судами на наведено на підтвердження цього жодного належного й допустимого доказу й не враховано доводів позивача з цього приводу.

За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Севастополя задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 8 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 22 листопада 2012 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.