Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Диби В.Г., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного казначейства України (Державна казначейська служба України) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з незаконним порушенням кримінальної справи та незаконними діями суду, за касаційними скаргами заступника прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України та Державної казначейської служби України на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із вищевказаними позовами.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14 вересня 2010 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що після порушення 16 серпня 2005 року щодо них кримінальної справи лише 26 грудня 2008 року Трускавецьким районним судом Львівської області постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виправдано за ст. 356 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину.

У зв'язку з тим, що суд не роз'яснив позивачам право та порядок звернення за відшкодуванням шкоди громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, позивачі помилково звернулись з позовом про відшкодування цієї шкоди до ОСОБА_3 і рішенням суду від 30 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2010 року, в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 було відмовлено.

Внаслідок незаконного притягнення їх до кримінальної відповідальності, вони були позбавлені можливості вести звичний спосіб життя. Вони зазнали суттєвих моральних страждань, оскільки факт порушення щодо них кримінальної справи був доведений до відома громадськості та негативно вплинув на їх стосунки з оточуючими, вони весь час були вимушені доводити свою невинуватість. Значно погіршився стан їх здоров'я. Крім того, ОСОБА_2 змушений був звільнитись з роботи та втратив можливість балотуватись на посаду міського голови м. Трускавця. ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, була позбавлена можливості здійснювати повноцінно свою діяльність.

Вважаючи, що їм завдана моральна шкода, оскільки кримінальна справа по їх обвинуваченню розглядалася судами різних інстанцій більше 54 місяців, що повністю змінило їх звичний спосіб життя, вимагає зусиль для його відновлення, на підставі ст. ст. 1- 4, 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" позивачі просили стягнути на їх користь відшкодування моральної шкоди по 500 тис. грн. і 66 тис. 969 грн витрат на правову допомогу адвоката у кримінальній справі.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 50 тис. грн. моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1, змінено, зменшено суму з 50 тис. грн. до 45 тис. грн.

У зв'язку з цим частину другу резолютивної частини рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року викладено в такій редакції: стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі по 45 000 грн кожному.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2011 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо стягнення витрат за надання юридичної допомоги у кримінальній справі скасовано, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 50 600 грн., сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого частково погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ст. ст. 1- 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними порушенням щодо них кримінальної справи. Витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачами не надано належних доказів витрат на надання такої допомоги.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат за надання юридичної допомоги у кримінальній справі, ухвалюючи в цій частині нове рішення та стягуючи з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 50 600 грн сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі, апеляційний суд виходив з наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Судами встановлено, що 16 серпня 2005 року суддею Трускавецького районного суду Львівської області відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ст. 356 КК України (а. с. 14).

12 жовтня 2006 року Трускавецьким районним судом Львівської області постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виправдано за відсутності в їхніх діях складу злочину та скеровано матеріали Трускавецькому МВ УМВС України для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 186 КпАП України.

Вказаний вирок був залишений без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2007 року, яку ухвалою Верховного Суду України від 18 березня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2008 року згаданий вище вирок скасовано, а кримінальну справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

26 грудня 2008 року Трускавецьким районним судом Львівської області постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виправдано за ст. 356 КК України за відсутністю в їхніх діях складу злочину.

У цілому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували під судом з 16 серпня 2005 року до 26 грудня 2008 року, тобто понад 40 місяців.

Згідно з п. 1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Держказначейства від 04.02.2008 року № 39 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.02.2008 року за № 110/14801 (z0110-08) , виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у державному бюджеті на цю мету.

Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язанням держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Згідно п. 9 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити із такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, задовольняючи частково позов, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що наявні підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди і вірно визнали розмір моральної шкоди, яка була стягнута на їх користь.

Крім цього, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори з адвокатом ОСОБА_4 про надання їм правової допомоги, за що, відповідно до цих угод, зазначені особи сплатили, кожен окремо, по 16 700 гри. (а.с.195, 197-199, 201, 203, 206-211).

Відповідно до довідки ОСОБА_5 від 14 грудня 2009 року за № 14 їй, як особі, яка надавала позивачам юридичну допомогу по кримінальній справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сплачено 17 200 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що позивачам за надання юридичної допомоги по кримінальній справі за рахунок коштів Ддержавного бюджету України має бути відшкодовано 50 600 грн.

Вищевказані висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги заступника прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України та Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.