2а-1670/5659/12 Про визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт по об'єкту та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності - 05.03.2013 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-1670/5659/12

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області

про скасування постанови,

29.08.2012 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт по об'єкту "Реконструкція 1/2 частини житлового будинку № 7 по вул. Драгоманова під магазин промислових товарів в м. Гадяч Полтавської області", зареєстрованої Інспекцією 03.05.2012 р. за № ПТ 08312067979 та скасування постанови від 08.08.2012 р. № П-30-12-10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 р. позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині вимог щодо визнання недійсною декларації про початок будівельних робіт.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5659/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини житлового будинку за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Драгоманова, 7, що підтверджується технічним паспортом на зазначений житловий будинок (а.с.17-19).

Земельна ділянка площею 0,0318 га, на якій розташовано будинок за вказаною адресою, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія Р1 №538584 (а.с.20).

03.05.2012 р. позивач подав до Інспекції Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ПТ 08312067979 щодо реконструкції 1/2 частини житлового будинку №7 по вул. Драгоманова під магазин промислових товарів (а.с.24-28).

30.07.2012 р. працівниками Інспекції проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 щодо реконструкції 1/2 частини житлового будинку під магазин промислових товарів за адресою Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Драгоманова, 7, результати якої оформлено актом від 30.07.2012 р. (а.с.10).

За результатами перевірки встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у пункті 14 декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.05.2012 р. № ПТ 08312067979, на підставі якої розпочато будівельні роботи, наведені недостовірні дані, а саме: цільове призначення вказаної земельної ділянки зазначено "комерційне використання", що не відповідає призначенню згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія Р1 №538584, відповідно до якого землю передано для "обслуговування житлового будинку та господарських споруд".

Крім того, у пункті 11 даної декларації наведена інформація про ліцензію проектної організації, а саме: серія і номер ліцензії, дата видачі та строк дії не відповідають дійсності, що є порушенням п.9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466 (466-2011-п) та п.8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами перевірки та на підставі зазначеного акту 30.07.2012 р. у присутності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 складено протокол №П-338-12 про порушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.11-12).

08.08.2012 р. Інспекцією винесено постанову № П-30-12-10 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.15), якою за встановлені перевіркою порушення ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 пп. 4 п. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 99 180,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем під час заповнення декларації подав недостовірні дані, чим вчинив правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

На виконання зазначеної норми позивачем подано декларацію про початок виконання будівельних робіт, зміст відомостей якої і визначав предмет перевірки.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли державну атестацію в центральному органі виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Згідно п. 9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 (466-2011-п) , інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження до неї декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

Частиною 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

На виконання наданих Законом повноважень Інспекцією було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за наслідками якої виявлено недостовірні дані у поданій ФОП ОСОБА_1 декларації про початок виконання будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлені порушення позивачем у позовній заяві та в процесі судового розгляду не оспорювалися.

Проте, представник позивача, як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі зазначив, що категорія складності об'єкта будівництва, вказана ОСОБА_1 у декларації про початок виконання будівельних робіт, не відповідає дійсному обсягу робіт з реконструкції житлового будинку №7 по вул. Драгоманова під магазин промислових товарів, у зв'язку з чим у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цього клопотання. оскільки питання про віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється виключно проектною організацією і замовником будівництва на перспективу. Інакше це буде суперечити дійсному волевиявленню замовника будівництва відображеному ним у декларації.

Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

За зазначених обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що за наявності доведеного факту правопорушення та з урахуванням задекларованої категорії складності відповідачем було прийняте обґрунтоване рішення про накладення на суб'єкта господарювання штрафу у відповідності до вимог Закону.

З матеріалів справи вбачається, що з метою з'ясування обставин щодо наявності статусу підприємця у гр. ОСОБА_1 на момент подачі декларації про початок виконання будівельних робіт, судом 18.10.2012 р. було виготовлено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до записів якого значиться реєстрація судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Проте до графи стан фізичної особи-підприємця внесено запис "в стані припинення підприємницької діяльності".

Отже, припинивши фактично свою підприємницьку діяльність, фізична особа-підприємець не вжив усіх необхідних заходів для юридичного припинення такої та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Таким чином ОСОБА_1 і по теперішній час наділений статусом підприємця з усіма правами й обов'язками передбаченими чинним законодавством.

При цьому суд першої інстанції правильно вказує, що спірна декларація була подана 03.05.2012 р., відповідно до форми чинної на момент її оформлення. До того ж законодавством відповідальність за надання недостовірних даних не пом'якшена та не скасована, оскільки положення абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" не змінено до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-1670/5659/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.